¬ умовах пол≥етн≥чност≥ сусп≥льства ≥нтенсивн≥сть м≥жетн≥чноњ ≥нтеграц≥њ значною м≥рою визначаЇтьс¤ усп≥шн≥стю формуванн¤ позитивноњ етнокультурноњ компл≥ментарност≥. “аке поЇднанн¤ передбачаЇ насамперед взаЇмод≥ю р≥зних етнокультурних груп ≥ добров≥льну адаптац≥ю до њхн≥х потреб ≥нституц≥й даного сусп≥льства. «вичайно, на шл¤ху м≥жетн≥чноњ ≥нтеграц≥њ виникаЇ чимало труднощ≥в, проте, њх може бути набагато б≥льше у випадку прагненн¤ груп до етнокультурноњ ≥зол¤ц≥њ.

  ультурне розмањтт¤ взагал≥ маЇ своњ переваги. ѕо-перше, значно збагачуЇтьс¤ забарвлен≥сть житт¤. ѕо-друге, виникаЇ можлив≥сть здоровоњ конкуренц≥њ. ј по-третЇ, п≥двищуЇтьс¤ здатн≥сть соц≥альноњ системи до адаптац≥њ, завд¤ки доступност≥ альтернативних способ≥в житт¤. ¬и¤вити т≥ чи ≥нш≥ особливост≥ м≥жетн≥чноњ ≥нтеграц≥њ можна, посилаючись на приклад будьЦ¤кого пол≥етн≥чного рег≥ону ”крањни. —аме така можлив≥сть зТ¤вилас¤ внасл≥док соц≥олог≥чного опитуванн¤, що проводилос¤ в одному з УкласичнихФ пол≥етн≥чних рег≥он≥в Ц „ерн≥вецьк≥й област≥, значну частину населенн¤ ¤коњ становл¤ть так≥ найб≥льш чисельн≥ етн≥чн≥ сп≥льноти ¤к украњнц≥, рос≥¤ни, румуни, молдовани, пол¤ки (n = 586, 2000Ц2001 рр.).

 ќск≥льки мова  переважно йде  про збалансован≥сть ≥нтерес≥в етн≥чноњ б≥льшост≥ та етн≥чноњ меншост≥ в сусп≥льств≥, доц≥льно погл¤нути на означену проблему насамперед очима опитуваних украњнц≥в. як зТ¤сувалос¤, баченн¤ ними можливих вар≥ант≥в позитивного зрушенн¤ в ≥нтеграц≥йних процесах Ї довол≥ реал≥стичним, позбавленим будь-¤коњ упередженост≥. Ќе випадково, наприклад, найб≥льш д≥Ївими заходами  забезпеченн¤ м≥жетн≥чноњ ≥нтеграц≥њ украњнц≥ вважають розширенн¤ й удосконаленн¤ пол≥тико-правовоњ бази, спр¤мованоњ на забезпеченн¤ балансу та розвиток  потреб етн≥чноњ б≥льшост≥ та етн≥чноњ меншост≥ (32%), взаЇмний компром≥с ≥  пристосован≥сть (32%), в≥дкрит≥сть ≥ толерантн≥сть украњнськоњ нац≥њ до культур етн≥чних меншин (30%), актив≥зац≥ю зусиль держави з метою збереженн¤ та розвитку њхньоњ етн≥чноњ, культурноњ, мовноњ та рел≥г≥йноњ самобутност≥ (27%), забезпеченн¤ повноправноњ участ≥ етн≥чних меншин у сусп≥льно-пол≥тичному житт≥ ”крањни на п≥дстав≥  квот, що вид≥л¤ютьс¤ (23%). —тосовно зазначених заход≥в, украњнц≥в ц≥лком п≥дтримують ≥ рос≥¤ни, щоправда, пом≥тно посилюючи значущ≥сть взаЇмного компром≥су та пристосованост≥ з одночасною актив≥зац≥Їю зусиль держави, спр¤мованих  на дос¤гненн¤ визначеноњ мети.

 ƒосить принципово до розвТ¤занн¤ даноњ проблеми поставилис¤ пол¤ки.  ожен другий респондент-пол¤к  п≥дкреслюЇ необх≥дн≥сть в≥дкритост≥ й толерантност≥ украњнськоњ нац≥њ до ≥нших етн≥чних меншин та актив≥зац≥њ зусиль держави, спр¤мованих на збереженн¤ та розвиток њхньоњ етн≥чноњ, культурноњ, мовноњ ≥ рел≥г≥йноњ самобутност≥. як нагальну потребу пол¤ки також розгл¤дають  забезпеченн¤ повноправноњ участ≥ меншин у сусп≥льно-пол≥тичному житт≥ крањни, виход¤чи з певних квот (46%), не применшуючи при цьому важливост≥ рол≥ дорадчих орган≥в, що складаютьс¤  з представник≥в етн≥чних меншин при органах м≥сцевого самовр¤дуванн¤ (38%), взаЇмного компром≥су (38%)  та розширенн¤ й удосконаленн¤ правовоњ бази (25%).

 Ќа думку опитуваних румун≥в, першочерговим маЇ стати забезпеченн¤ повноправноњ участ≥ етн≥чних меншин у сусп≥льно-пол≥тичному житт≥ ”крањни на п≥дстав≥ визначених квот (40%). ¬одночас д≥Їв≥сть  цього заходу  посилюЇтьс¤ ними за рахунок в≥дкритост≥ й толерантност≥ украњнськоњ нац≥њ до ≥нших культур (38%) та створенн¤ пол≥тико-правового п≥дірунт¤ (36%).

 –еспонденти-молдовани особлив≥ над≥њ щодо темп≥в м≥жетн≥чноњ ≥нтеграц≥њ покладають на допомогу держави, що покликана забезпечувати розвиток етн≥чноњ, культурноњ, мовноњ та рел≥г≥йноњ самобутност≥ етн≥чних  меншин (38%). ’оч не менш важливим, на њх погл¤д,  мало б стати забезпеченн¤ повноправноњ участ≥ останн≥х у сусп≥льно-пол≥тичному житт≥ крањни, виход¤чи з певних квот (32%).

 ”т≥м, найб≥льш повне розум≥нн¤ та Уприйн¤тт¤Ф ≥нших культур стаЇ можливим лише за умови поваги до власноњ культури, впевненост≥  в њњ позитивн≥й значущост≥ та ефективност≥ контакт≥в з в≥дм≥нними в≥д нењ культурами.  —аме такими д≥Ївими на сьогодн≥шн≥й день бачатьс¤ складов≥ формули м≥жкультурноњ взаЇмод≥њ. јдже ж в њњ Уп≥дтекст≥Ф ч≥тко простежуЇтьс¤ визнанн¤ за будь-¤кою культурою права бути самою собою.

 ” цьому контекст≥ вельми важливою бачитьс¤ оц≥нка респондентами  сучасноњ етнопол≥тичноњ ситуац≥њ, що склалас¤ у крањн≥ за час њњ незалежного ≥снуванн¤ ≥ так чи ≥накше повТ¤зана з перспективами розвитку процесу м≥жетн≥чноњ ≥нтеграц≥њ. ѕричому значущ≥сть такоњ оц≥нки посилюЇтьс¤ можлив≥стю пор≥вн¤нн¤ думок украњнц≥в, що становл¤ть б≥льш≥сть  населенн¤ област≥ ≥ представник≥в етн≥чних сп≥льнот, ¤к≥ проживають у даному рег≥он≥.

 Ќасамперед Ї сенс п≥дкреслити один дуже важливий момент. ѕрактично вс≥ опитуван≥ схил¤ютьс¤ до думки, що збереженн¤ культурноњ самобутност≥ етн≥чних сп≥льнот значною м≥рою залежить в≥д активност≥ самих сп≥льнот та њхн≥х орган≥зац≥й. ѕричому найб≥льш переконливо це демонструють пол¤ки Ч 67%. ј серед украњнц≥в,  румун≥в ≥ молдован аналог≥чноњ позиц≥њ дотримуЇтьс¤ кожен другий респондент. ¬иокремлюютьс¤ лише рос≥¤ни (активн≥сть сп≥льнот ¤к важливий чинник збереженн¤ етнокультурноњ самобутност≥ в≥дзначають 38%), проте у процесах, що нин≥ в≥дбуваютьс¤ у крањн≥, вони вбачають ≥ негативн≥ про¤ви, наголошуючи, зокрема,  на спроб≥ примусовоњ украњн≥зац≥њ Ч 29% респондент≥в. ”  цьому в≥дношенн≥ њх також п≥дтримують румуни (25%) ≥ молдовани (23%), тод≥ ¤к, серед опитуваних украњнц≥в таких 10%, пол¤к≥в Ч 7%. ѕри цьому  кожен четвертий респондент вважаЇ, що на даний момент можна  говорити  лише про створенн¤ у крањн≥ умов дл¤ в≥дродженн¤ культури етн≥чних сп≥льнот.

 Ќе об≥йшлос¤, звичайно, ≥ без суперечностей в оц≥нках сучасноњ етнопол≥тичноњ ситуац≥њ. Ќайб≥льший скепсис спостер≥гаЇтьс¤ у в≥дпов≥д¤х тих опитуваних, ¤к≥ вважають, що на сьогодн≥шн≥й день у т≥й ситуац≥њ, ¤ка ≥снуЇ в ”крањн≥, збереженн¤  культурноњ  самобутност≥  етн≥чних сп≥льнот практично неможливе. јле ц¤ думка не Ї поширеною, оск≥льки њњ под≥л¤ють лише  13% рос≥¤н, 12% украњнц≥в, 7% молдован, 7% румун≥в ≥ 4% пол¤к≥в.

 ѕевна р≥ч, не останню роль в≥д≥граЇ той факт, що останн≥м часом зТ¤вл¤ютьс¤ ≥ набувають поширенн¤ р≥зн≥ сценар≥њ розгл¤ду етн≥чност≥. ќдн≥ виход¤ть з абсолютизац≥њ њњ м≥нливост≥ та ситуативност≥, ≥нш≥, навпаки, з≥ сталост≥ та укор≥неност≥. ѕосилаючись на можлив≥сть масового ман≥пулюванн¤ груповою ≥дентичн≥стю, прихильники першого напр¤мку, наприклад, не в змоз≥ дати ч≥ткоњ в≥дпов≥д≥ на де¤к≥ принципов≥ запитанн¤, що стосуютьс¤ важливих характеристик особистост≥ (њњ атрибутивност≥, усталеност≥ тощо). ћожна навести ще ц≥лу низку приклад≥в. јле тут йдетьс¤ про ≥нше Ц про складн≥сть адекватного визначенн¤ феномену етн≥чност≥. ÷им, до реч≥, по¤снюЇтьс¤ ≥ те, що часом њњ розгл¤дають ¤к етн≥чну ≥дентичн≥сть, не враховуючи, що останн¤ не тотожн¤ етн≥чн≥й ≥дентиф≥кац≥њ ¤к простому ототожненню ≥ндив≥да з тим чи ≥ншим етносом, оск≥льки водночас вона в≥дбиваЇ глибину прагненн¤ людини до такого ототожненн¤ ≥ м≥ру впливу ≥дентиф≥кац≥њ на њњ повед≥нку. ”насл≥док цього набувають значущост≥ не лише п≥дстави дл¤ в≥днесенн¤ ≥ндив≥да до того чи ≥ншого етносу, але й результат цього в≥днесенн¤ та ступ≥нь впливовост≥ даноњ само≥дентиф≥кац≥њ на структуру ≥ повед≥нку особистост≥.

 —еред досл≥дник≥в проблем етн≥чност≥ усе част≥ше лунаЇ думка щодо нерозривност≥ етн≥чноњ ≥дентичност≥ та етн≥чноњ взаЇмод≥њ. ѕричому д≥апазон цих погл¤д≥в с¤гаЇ досить широких меж: в≥д баченн¤ взаЇмод≥њ ¤к одного з фактор≥в формуванн¤ етн≥чноњ ≥дентичност≥ до опозиц≥йност≥ ¤к первинноњ основи ст≥йкоњ ≥дентичност≥. якщо припустити, що усв≥домленн¤ етн≥чноњ ≥дентичност≥ може в≥дбуватис¤ лише у процес≥ конфронтац≥њ ≥ що саме зовн≥шн≥ обставини здатн≥ зумовлювати зростанн¤ або послабленн¤ етн≥чност≥, то, природно, постаЇ питанн¤ щодо њњ виникненн¤. ÷≥лком ≥мов≥рно, що в≥дпов≥дь у даному раз≥ буде б≥льш переконливою, ¤кщо передбачатиме один надто суттЇвий момент, а саме, обовТ¤зковою  п≥дставою етн≥чноњ ≥дентичност≥ Ї сп≥льн≥сть культури. Ѕазов≥ ц≥нност≥, створюючи культурну основу, визначають правила взаЇмов≥дносин, розставл¤ють пр≥оритети, дають оц≥нки, окреслюють ц≥л≥. ¬≥дпов≥дно етн≥чн≥сть, ¤к усв≥домлений прост≥р комун≥кац≥њ ≥ взаЇмод≥њ, завжди грунтуЇтьс¤ на ≥дентиф≥кац≥њ себе на в≥дм≥ну в≥д ≥нших. Ќе випадково б≥льш≥сть сучасних визначень етн≥чност≥ м≥ст¤ть обТЇктивн≥ (культурна основа) ≥ субТЇктивн≥ (самоприписуванн¤) характеристики.

 «а такого стану речей неминуче постаЇ проблема етн≥чних меж (ethnic boundaries): чи визначаютьс¤ вони, незалежно в≥д людини, фактом њњ народженн¤, процесом соц≥ал≥зац≥њ або зовн≥шн≥м культурним впливом, чи залежать в≥д субТЇктивних фактор≥в, в≥д того, хто ≥ з ¤ких причин приписуЇ себе до певноњ етн≥чноњ групи, ≥ ¤кою м≥рою групова належн≥сть повТ¤зана з прийн¤тт¤м тих чи ≥нших культурних ц≥нностей (включаючи форми орган≥зац≥њ).

 ѕроблема, ¤к бачимо, досить непроста, особливо, коли йдетьс¤ про реальн≥ способи визначенн¤ етн≥чних груп. ¬иход¤чи з культурноњ обумовленост≥ етн≥чноњ ≥дентичност≥, важливо рахуватис¤ з тими межами, ¤кими дана група себе окреслюЇ. Ѕ≥льш того ≥ культурн≥ характеристики етн≥чноњ групи можуть зазнавати певноњ трансформац≥њ. «в≥дси складаЇтьс¤ враженн¤, що ≥снуЇ безл≥ч вар≥ант≥в щодо њхн≥х звТ¤зк≥в ≥ в≥дносин. ’оч, з ≥ншого боку, в≥дстороненн¤ в≥д УчужихФ маЇ передбачати  усв≥домленн¤ меж допустимоњ вар≥ативност≥ (¤к правило, це взаЇмод≥¤ в певних сферах загального ≥нтересу та взаЇморозум≥нн¤).

 ”т≥м, людина може св≥домо ман≥пулювати своЇю етн≥чн≥стю залежно в≥д ситуац≥њ (в≥дпов≥дним чином вести себе, од¤гатис¤ ≥ т. ≥н.), що дозвол¤Ї говорити про рухлив≥сть етн≥чних меж, а в окремих випадках Ц ≥ про њхню двоњст≥сть: меж≥, що визначаютьс¤ усередин≥ групи можуть в≥др≥зн¤тис¤ в≥д меж, ¤кими вони у¤вл¤ютьс¤ зовн≥шньому спостер≥гачев≥.  Ѕо зовн≥шн≥ меж≥ Ї насл≥дком м≥жетн≥чноњ взаЇмод≥њ, в той час ¤к внутр≥шн≥ - сп≥льност≥ культурних знань член≥в етн≥чноњ групи. ¬≥дпов≥дно, дл¤ зовн≥шнього спостер≥гача певна етн≥чна група може виступати ¤к гомогенна Ц ≥з сп≥льними рисами ≥ ц≥нност¤ми, а, насправд≥, вона може мати безл≥ч повед≥нкових альтернатив, ускладнюючи тим самим визначенн¤ етн≥чних меж.

 ѕроте, в будь-¤к≥й етн≥чн≥й груп≥ завжди ≥снуЇ лише њй притаманний культурний стрижень, що надаЇ узгодженост≥ д≥¤м њњ член≥в ≥ ви¤вл¤Ї себе зовн≥ в р≥зних модиф≥кац≥¤х (обумовлюючи тим самим рухлив≥сть етн≥чних меж). ѕри цьому збер≥гаЇтьс¤ важлива особлив≥сть етн≥чност≥ Ц вона пост≥йно в≥дтворюЇтьс¤ у процес≥ соц≥ал≥зац≥њ кожного конкретного ≥ндив≥да. «асвоюючи УобТЇктивну ≥дентичн≥стьФ, в≥н св≥домо реал≥зуЇ власну ≥дентичн≥сть (УсубТЇктивну ≥дентичн≥стьФ), але це стаЇ можливим за ≥снуванн¤ певного ≥нформац≥йного простору, що маЇ забезпечувати етн≥чна група.

 ¬ласне, безперечним залишаЇтьс¤ одне Ц процес етн≥чноњ ≥дентиф≥кац≥њ розпочинаЇтьс¤ завд¤ки в≥дм≥нност¤м, оск≥льки виб≥р референта так чи ≥накше передбачаЇ на¤вн≥сть альтернативи. ≤нша р≥ч, коли ≥ндив≥д соц≥ал≥зуЇтьс¤ в гомогенному культурному середовищ≥, проблем його ≥дентиф≥кац≥њ з власною етн≥чною групою практично не виникаЇ. ћехан≥змом формуванн¤ етн≥чних установок ≥ стереотип≥в у цьому раз≥, ¤к правило, Ї насл≥дуванн¤. «асвоЇнн¤ мови, культури, традиц≥й, етн≥чних норм свого безпосереднього етн≥чного середовища в≥дбуваЇтьс¤ ц≥лком природно.

 ѕроте, усв≥домленн¤ власноњ етн≥чноњ ≥дентичност≥ навр¤д чи можна назвати самодов≥льним процесом з огл¤ду на його детерм≥нован≥сть зовн≥шн≥ми умовами. „аст≥ше за все це своЇр≥дна реакц≥¤ на ситуац≥ю культурного конфл≥кту, що призводить до позначенн¤ символ≥чних меж м≥ж етн≥чними групами. ƒо того ж етн≥чна ≥дентиф≥кац≥¤ не завжди в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом насл≥дуванн¤. «окрема, може мати м≥сце  примушенн¤, коли в даний процес активно втручаютьс¤ традиц≥њ та ор≥Їнтац≥њ сусп≥льства, не кажучи вже про можлив≥сть в≥льного усв≥домленого вибору. ≈тн≥чн≥й ≥дентичност≥, ¤к правило, притаманн≥ два моменти:  задоволенн¤, з одного боку, потреби у незалежност≥ в≥д ≥нших ≥ можлив≥сть самореал≥зац≥њ, а з ≥ншого Ц потреби у групов≥й належност≥. ўоправда, поЇднанн¤ р≥зних причин ≥ умов  здатне певним чином розбалансувати природний переб≥г даного процесу. ќдне, коли ≥снуЇ   спри¤тливе ставленн¤ до ≥стор≥њ, культури свого народу, тод≥ нав≥ть де¤к≥ в≥дхиленн¤ в≥д так званоњ УнормиФ можуть розгл¤датис¤  лише ¤к зростанн¤  або згасанн¤ етн≥чност≥. ≤нше Ц коли з актуал≥зац≥Їю елемент≥в етно≥зол¤ц≥он≥зму та замкненост≥ виникають п≥дстави дл¤ етноцентристськоњ ≥дентичност≥. ’оч, скаж≥мо, в де¤ких етн≥чних групах аналог≥чна ситуац≥¤ може детерм≥нуватис¤ традиц≥йними нормами, рел≥г≥йними установками (¤к шлюбна ендогам≥¤), але в ц≥лому не призводити до ≥зол¤ц≥он≥зму.

 ѕорушенн¤ динам≥ки ≥дентичност≥ часто-густо спричин¤Ї њњ кризу. ”т≥м щодо етн≥чност≥, це ¤вище навр¤д чи можна трактувати так однозначно. ѕо-перше, важко у¤вити ситуац≥ю, коли людина починаЇ себе в≥дчувати не тим, ким вона була ще до недавнього часу, а, по-друге, презентац≥йн≥сть зм≥ни етн≥чноњ ≥дентичност≥ може бути вимушеним кроком, зумовленим конкретною ситуац≥Їю.

 —пециф≥кац≥¤ етн≥чноњ ≥дентичност≥ великою м≥рою визначаЇтьс¤ не лише њњ субТЇктивною, але ≥ соц≥альною модальн≥стю. “ак, за умов пол≥етн≥чноњ структури сусп≥льства не виключаЇтьс¤ розпод≥л етнос≥в за њх статусом, що у свою чергу уможливлюЇ про¤в презентац≥йноњ ≥дентиф≥кац≥њ  (з метою дос¤гненн¤ вищого статусу) з б≥льш престижною етн≥чною сп≥льнотою (при збереженн≥ в≥дданост≥ власним етн≥чним ц≥нност¤м). ƒо такого розвитку под≥й може спонукати не лише атмосфера м≥кросередовища, але й держави в ц≥лому. ƒо того ж представникам невеликих етнос≥в взагал≥ властива загострен≥сть етн≥чноњ самосв≥домост≥, що за певних умов здатна ≥нтенсиф≥куватис¤. ј зв≥дси зростанн¤ вимог щодо в≥дданост≥ сп≥льним груповим ц≥нност¤м ≥ посиленн¤ протиставленн¤ власних сп≥льнот.

 јби визначити б≥льш-менш типов≥ вар≥анти усв≥домленн¤ представниками р≥зних етнос≥в власноњ етн≥чноњ належност≥, звернемос¤ до анал≥зу тих ≥ндикатор≥в етн≥чност≥, що здатн≥ забезпечувати найб≥льш ст≥йку групову ≥дентичн≥сть. «апропоноване респондентам  запитанн¤ Уўо, на ¬аш погл¤д, передус≥м, об`ЇднуЇ ¬ас з людьми ¬ашоњ етн≥чноњ сп≥льноти?Ф дозвол¤Ї, водночас з`¤сувати, ¤к≥ саме з цих ≥ндикатор≥в претендують на ключов≥ рол≥ в т≥й чи ≥нш≥й етн≥чн≥й  сп≥льнот≥. ѕричому не виключено, що де¤к≥ з них д≥йсно можуть набувати виразу св≥домоњ ман≥фестац≥њ на тл≥ неусв≥домлених або слабко усв≥домлених ≥ндикатор≥в. ’оч при цьому залишаЇтьс¤  можлив≥сть окресленн¤ основних маркер≥в етн≥чного в≥дмежуванн¤ сп≥льнот.

 –озгл¤даючи етн≥чну ≥дентиф≥кац≥ю у площин≥ внутр≥шньогрупових звТ¤зк≥в та груповоњ сол≥даризац≥њ, сл≥д звернути увагу на той факт, що до цього процесу  можуть залучатис¤ досить р≥зноман≥тн≥ за своњм про¤вом елементи (≥ндикатори) етн≥чноњ сп≥льност≥. « одного боку, вони здатн≥ утворювати ц≥л≥сну систему, що характеризуЇтьс¤ певною устален≥стю даних елемент≥в, а з ≥ншого Ц кожен окремий елемент сам по соб≥ може претендувати на самост≥йну роль.  ”з¤ти хоч би то сп≥льне ≥сторичне минуле або народн≥ традиц≥њ, в≥роспов≥данн¤ тощо. ¬ласне, запропонований етносам з метою оц≥нки наб≥р елемент≥в Ї вже достатньо апробованим. «ац≥кавлен≥сть викликаЇ ≥нше, ≥Їрарх≥¤ останн≥х, що визначаЇтьс¤ ≥ п≥дтримуЇтьс¤ етн≥чними сп≥льнотами неоднаково. “ому дл¤ ви¤вленн¤ ц≥нн≥сноњ основи, здатноњ забезпечувати ст≥йк≥сть само≥дентиф≥кац≥њ етнос≥в  з в≥дпов≥дними сп≥льнотами, простежимо зм≥ни у пр≥оритетност≥ елемент≥в, що реально впливають на процес усв≥домленн¤ груповоњ Їдност≥. ¬ емп≥ричному вим≥р≥ етн≥чн≥ сп≥льноти демонструють такий розпод≥л  елемент≥в етн≥чноњ ≥дентиф≥кац≥њ:

 ”крањнц≥ - мова (74%), р≥дна земл¤ (62%), народн≥ традиц≥њ, звичањ (57%), сп≥льне ≥сторичне минуле (45%), л≥тература, мистецтво, фольклор (30%), в≥роспов≥данн¤ (22%), сп≥льн≥ з≥ своњм народом перспективи розвитку (22%), нац≥ональна кухн¤ (20%), нац≥ональний од¤г (16%), риси характеру (12%).

 –ос≥¤ни - мова (81%), сп≥льне ≥сторичне минуле (40%), р≥дна земл¤ (33%), в≥роспов≥данн¤ (22%), риси характеру (17%), л≥тература, мистецтво, фольклор (14%), народн≥ традиц≥њ, звичањ (11%), сп≥льн≥ з≥ своњм народом перспективи розвитку (8%), нац≥ональна кухн¤ (6%), нац≥ональний од¤г (2%).

 ћолдовани - мова (51%), народн≥ традиц≥њ, звичањ (41%), р≥дна земл¤ (26%), л≥тература, мистецтво, фольклор (19%), нац≥ональна кухн¤ (19%), сп≥льне ≥сторичне минуле (17%),  нац≥ональний од¤г (12%), в≥роспов≥данн¤ (10%), риси характеру (10%), сп≥льн≥ з≥ своњм народом перспективи розвитку (3%).

 –умуни - мова (78%), народн≥ традиц≥њ, звичањ (48%), л≥тература, мистецтво, фольклор (33%), р≥дна земл¤ (29%), нац≥ональна кухн¤ (28%), сп≥льне ≥сторичне минуле (21%), в≥роспов≥данн¤ (19%), риси характеру (16%), нац≥ональний од¤г (10%), сп≥льн≥ з≥ своњм народом перспективи розвитку (5%).

 ѕол¤ки - в≥роспов≥данн¤ (73%), мова (65%), народн≥ традиц≥њ, звичањ (65%), сп≥льне ≥сторичне минуле (54%), л≥тература, мистецтво, фольклор (38%), риси характеру (19%), сп≥льн≥ з≥ своњм народом перспективи розвитку (15%), нац≥ональна кухн¤ (15%), р≥дна земл¤ (12%).

 ќтже, пор≥вн¤нн¤ етн≥чних маркер≥в, що Ї найб≥льш значущими дл¤ представник≥в  кожноњ з наведених етн≥чних сп≥льнот, даЇ п≥дстави говорити  про суттЇву роль мови в усв≥домленн≥ етн≥чноњ сп≥льност≥. ’оч це зовс≥м не означаЇ, що даний факт обовТ¤зково маЇ поширюватис¤ на вс≥ етноси. «окрема, серед опитуваних пол¤к≥в мова поступаЇтьс¤  важливост≥ дл¤ них в≥роспов≥данн¤ (73%). ƒо того ж, на думку б≥льшост≥ респондент≥в, вир≥шальними у забезпеченн≥ етн≥чноњ Їдност≥ Ї також народн≥ традиц≥њ, звичањ, р≥дна земл¤, сп≥льне ≥сторичне минуле. ўо ж до ≥нших ≥ндикатор≥в, то не маючи такоњ одностайноњ п≥дтримки респондент≥в, вони разом з тим п≥дкреслюють специф≥чн≥сть процесу ≥дентиф≥кац≥њ окремих етнос≥в. ÷е передус≥м стосуЇтьс¤ л≥тератури, мистецтва, фольклору,  рис характеру,  нац≥онального од¤гу, сп≥льних з≥ своњм народом перспектив розвитку тощо.

 ƒо реч≥, такий елемент, ¤к сп≥льн≥ з≥ своњм народом перспективи розвитку, заслуговуЇ на значно б≥льшу увагу. ’оч, на перший погл¤д, у ньому немаЇ н≥чого особливого, оск≥льки його  можна розгл¤дати просто ¤к  антитезу  сп≥льному  ≥сторичному    минулому. ѕроте, ¤кщо на даний елемент ≥дентиф≥кац≥њ погл¤нути  б≥льш широко,  а саме, з позиц≥њ розвитку етн≥чноњ самосв≥домост≥, то картина суттЇво зм≥нюЇтьс¤, тому, що сп≥льна мова, традиц≥њ або ≥нш≥ сп≥льн≥  етн≥чн≥ ознаки можуть поступово втрачати  свою визначальну роль у життЇд≥¤льност≥ етносу, коли за браком динам≥ки розвитку перетворюватимутьс¤ на  статичн≥, застигл≥ складов≥.

 Ѕезумовно, етн≥чна ≥дентиф≥кац≥¤ Ї д≥йсно багатогранним процесом. ÷е краще усв≥домлюЇтьс¤, коли до њњ розгл¤ду залучаЇтьс¤ момент в≥льноњ ор≥Їнтац≥њ в кодах т≥Їњ чи ≥ншоњ культури, њњ ц≥нност¤х, формах виразу, що уможливлюЇтьс¤ перебуванн¤м у певному етнокультурному контекст≥  та дотримуванн¤м в≥дпов≥дних повед≥нкових стереотип≥в. «а такоњ обставини значущост≥ набувають особливост≥ етнокультурноњ с≥мейноњ соц≥ал≥зац≥њ. ўоправда, в даному випадку важко позбутис¤ певноњ упередженост≥. ≤ по¤снюЇтьс¤ це, по-перше, тим, що в окремих с≥мТ¤х част≥ше за все збер≥гаютьс¤ лише де¤к≥  фрагменти етнокультурноњ ≥нформац≥њ, тому до самост≥йного в≥дтворенн¤ комплексу визначальних рис етн≥чноњ культури прот¤гом тривалого пер≥оду б≥льш здатна етн≥чна сп≥льнота в ц≥лому. ѕо-друге, сам≥ по соб≥ етн≥чн≥ сп≥льноти можуть в≥др≥зн¤тис¤ за р≥внем однаковост≥ та однор≥дност≥ ц≥нн≥сних переваг, але це н≥¤ким чином не принижуЇ рол≥ с≥мТњ у формуванн≥ (чи то спонтанному, чи то ц≥леспр¤мованому) етн≥чноњ компетентност≥. ≤нша р≥ч, що за сучасних умов спостер≥гаЇтьс¤ порушенн¤ традиц≥йних механ≥зм≥в передаванн¤ м≥жпокол≥нноњ етн≥чноњ ≥нформац≥њ. ≤ в основному це в≥дбуваЇтьс¤ внасл≥док перебиранн¤ таких функц≥й тими чи ≥ншими соц≥альними ≥нституц≥¤ми або формуванн¤ нових вар≥ант≥в споживацькоњ повед≥нки.

 ѕосилаючись на результати даного соц≥олог≥чного опитуванн¤ можна окреслити найб≥льш прийн¤тн≥ вар≥анти збереженн¤ етнокультурних ц≥нностей, що њх демонструють представники етн≥чних сп≥льнот.

 ¬и¤вл¤Їтьс¤, що, незважаючи на певну ун≥ф≥кац≥ю етнокультурних компонент≥в, дл¤ кожноњ етн≥чноњ сп≥льноти ≥снуЇ лише њй притаманний спос≥б збереженн¤ культурних традиц≥й. ј це означаЇ, що окресленн¤ таких найб≥льш прийн¤тних вар≥ант≥в збереженн¤ етнокультурних ц≥нностей, ¤к, наприклад, сп≥лкуванн¤ р≥дною мовою, дотримуванн¤ народних традиц≥й або готуванн¤ нац≥ональних страв тощо, не виключаЇ њхньоњ в≥дм≥нност≥ за ступенем значущост≥ дл¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ етн≥чноњ сп≥льноти.

 “ак, з урахуванн¤м даноњ обставини, в забезпеченн≥ етн≥чноњ спадкоЇмност≥ украњнц≥в на дом≥нуючу позиц≥ю претендують: в≥дзначенн¤ рел≥г≥йних св¤т (72%),  дотриманн¤ народних традиц≥й, звичањв (58%) та в≥ддан≥сть нац≥ональн≥й кухн≥ (57%). ƒо реч≥, р≥дна мова не подолала 50%-й барТЇр скор≥ше за все тому, що сп≥лкуванн¤ украњнською мовою дл¤ етн≥чних украњнц≥в даного рег≥ону Ї ц≥лком природн≥м. ” той час ¤к дл¤ рос≥¤н, наприклад, р≥дна мова Ї визначальною у збереженн≥ етнокультурних традиц≥й (65%). ѕричому цей в≥дрив Ї наст≥льки суттЇвим, що ≥нш≥ способи вже не вигл¤дають такими  ефективними, хоч, скаж≥мо, кожен трет≥й респондент-рос≥¤нин в≥дзначаЇ пом≥тну роль у збереженн≥ етнокультурних традиц≥й дотримуванн¤ рел≥г≥йних св¤т та в≥ддан≥сть нац≥ональн≥й кухн≥. ”т≥м, з-пом≥ж опитуваних, пол¤ки найб≥льшоњ значущост≥ надають саме в≥дзначенню рел≥г≥йних св¤т (85%), однак  в процес≥ етнокультурноњ спадкоЇмност≥, на њхн≥й погл¤д, усталеною залишаЇтьс¤ роль нац≥ональноњ кухн≥ (62%) та народних традиц≥й, звичањв (58%).

 —еред румун≥в кожен другий респондент в≥ддаЇ перевагу необх≥дност≥ дотримуванн¤ рел≥г≥йних св¤т (59%), сп≥лкуванню  р≥дною мовою (53%), нац≥ональн≥й кухн≥ (51%), не забуваючи при цьому про роль в етнокультурн≥й спадкоЇмност≥ народних традиц≥й, звичањв (41%). ѕор≥вн¤но з ними молдовани вигл¤дають б≥льш невизначеними. “аке враженн¤ складаЇтьс¤  внасл≥док того, що практично жоден з культурних компонент≥в не маЇ ч≥тко вираженого дом≥нуванн¤, х≥ба що значущ≥сть р≥дноњ мови (38%), але такий в≥дсоток не виводить њњ на р≥вень суттЇвого превалюванн¤.

 ’арактеризуючи в ц≥лому структуру етн≥чних ц≥нностей, ¤к≥ успадковуютьс¤, сл≥д зазначити, що суперництво за дом≥нуючу позиц≥ю в забезпеченн≥ етн≥чноњ спадкоЇмност≥ в с≥мТњ точитьс¤ передус≥м навколо таких показник≥в, ¤к в≥ддан≥сть нац≥ональн≥й кухн≥ та в≥дзначенн¤ рел≥г≥йних св¤т. ƒещо дистанц≥юють в≥д них за ступенем важливост≥ народн≥ традиц≥њ, звичањ, п≥сенний фольклор. ѕроте особливоњ рол≥ набуваЇ мовний компонент, значущ≥сть ¤кого важко переоц≥нити.

 Ѕезумовно, в реальност≥ людина маЇ значно б≥льше вар≥ант≥в вибору,  н≥ж ≥дентиф≥кац≥¤ з одн≥Їю визначеною сп≥льнотою. “ак, усв≥домленн¤ ≥ волод≥нн¤ б≥культурною компетентн≥стю можуть стати поштовхом до формуванн¤ б≥етн≥чоњ ≥дентичност≥. јбо, наприклад, позиц≥¤ людини, що балансуЇ м≥ж р≥зними культурами ≥ позбавлена  належного волод≥нн¤ ц≥нност¤ми та нормами жодноњ з них, дозвол¤Ї говорити про марг≥нальну етн≥чну ≥дентичн≥сть ≥ т. ≥н.

 «рештою, дехто може зауважити, що у повс¤кденному житт≥ ≥ так ≥снуЇ безл≥ч проблем, ¤к≥ за своЇю важлив≥стю не поступаютьс¤ проблем≥ етн≥чноњ належност≥ людини. « одного боку, з цим важко не погодитис¤, а з ≥ншого Ц ≥гнорувати актуальн≥сть питань У’то ¤?Ф або У’то миФ не Ї доц≥льним ≥ слушним, особливо за умови сплеску етн≥чноњ самосв≥домост≥ у пол≥культурному рег≥он≥.

 ≤ в груп≥ культурних компонент≥в мова так чи ≥накше залишаЇтьс¤  одн≥Їю з найважлив≥ших ознак етн≥чноњ ≥дентичност≥. –≥дну мову людина, ¤к правило, засвоюЇ не замислюючись над цим, ¤к свого роду природну дан≥сть, в ¤к≥й збер≥гаютьс¤ вс≥ накопичен≥ етносом знанн¤ та його життЇвий досв≥д, що згодом передаютьс¤ наступним покол≥нн¤м. ” процес≥ м≥жетн≥чноњ взаЇмод≥њ умовно можна вид≥лити два специф≥чних напр¤мки: активн≥сть щодо власноњ культури ≥ позитивну або негативну активн≥сть щодо ≥ншоњ. якщо реакц≥ю, повТ¤зану з власною культурою, можна розгл¤дати ¤к природну, то факт опануванн¤ етн≥чною групою ц≥нностей ≥ншоњ культури виводить безпосередньо на проблему мовноњ компетентност≥, завд¤ки ¤к≥й  механ≥зми м≥жетн≥чноњ ≥нтеграц≥њ стають б≥льш доступними дл¤ соц≥олог≥чного досл≥дженн¤.  ƒо того ж це стосуЇтьс¤ не лише мови ≥ повТ¤заних з нею функц≥й сп≥лкуванн¤, а й  визначенн¤ реальних соц≥культурних меж комун≥кативноњ свободи щодо ≥ншоњ культури.

 ќск≥льки мова, ¤к≥й в≥ддаЇтьс¤ перевага, Ї суттЇвою ознакою культурноњ ор≥Їнтац≥њ людини, њњ включеност≥ в певне соц≥окультурне середовище, то в умовах етнокультурного пол≥морф≥зму мовна компетентн≥сть набуваЇ особливоњ значущост≥, актуал≥зуючи водночас проблему задоволенн¤ етнокультурних запит≥в сп≥льнот. “ому необх≥дн≥сть приведенн¤ вищезазначених запит≥в у в≥дпов≥дн≥сть до законом≥рностей розвитку мовних процес≥в у пол≥культурному сусп≥льств≥, ¤ким Ї ”крањна, потребуЇ докладного розгл¤ду реального стану мови, ¤к найважлив≥шого чинника м≥жетн≥чноњ ≥нтеграц≥њ.

 ƒан≥ опитуванн¤ засв≥дчують досить високий ступ≥нь в≥льного волод≥нн¤ р≥дною мовою практично вс≥ма респондентами. ѕроте, де¤к≥ в≥дм≥нност≥ зазначеноњ ситуац≥њ обумовила  мова сп≥лкуванн¤ опитуваних. якщо, скаж≥мо, украњнц≥ ≥ в с≥мТњ (87%), ≥ на робот≥ (80%) користуютьс¤ переважно р≥дною (украњнською) мовою, то мовна повед≥нка рос≥¤н не Ї такою однозначною, коли йдетьс¤ про мову сп≥лкуванн¤ у трудовому колектив≥. ≤ хоч дл¤ 43% респондент≥в рос≥йська мова у ц≥й сфер≥ залишаЇтьс¤ переважною мовою сп≥лкуванн¤, проте 16% послуговуютьс¤ украњнською мовою, а 40% - або рос≥йською або украњнською мовою, залежно в≥д обставин. ÷е при тому, що в с≥мейному сп≥лкуванн≥ перевага в≥ддаЇтьс¤ р≥дн≥й (рос≥йськ≥й) мов≥ (84%).

 ўе б≥льшу мовну вар≥ативн≥сть у процес≥ сп≥лкуванн¤ на робот≥ демонструють молдовани: 41% опитуваних сп≥лкуютьс¤ р≥дною мовою, 20% - украњнською, 14% - рос≥йською ≥ 26% - залежно в≥д обставин використовують ту чи ≥ншу мову (пор≥вн¤но в с≥мТњ р≥дною мовою сп≥лкуютьс¤ 79% опитуваних молдован). ћова сп≥лкуванн¤ респондент≥в-румун≥в ви¤вл¤Їтьс¤ б≥льш ситуативно залежною. Ќав≥ть при тому, що р≥дною мовою в с≥мТњ послуговуютьс¤ 68% опитуваних, дл¤ 22% мова сп≥лкуванн¤ визначаЇтьс¤ певними обставинами (серед молдован  таких 10%). ѕричому останн¤ позиц≥¤ набуваЇ ще б≥льшоњ виразност≥ п≥д час сп≥лкуванн¤ на робот≥ - 39% опитуваних демонструють мовну вар≥ативн≥сть. –азом з тим р≥дною мовою сп≥лкуютьс¤ 32%, рос≥йською - 19% ≥ украњнською - 10% респондент≥в. Ќа в≥дм≥ну  в≥д рос≥¤н, молдован ≥ румун≥в пом≥тно вир≥зн¤Їтьс¤ мовна повед≥нка пол¤к≥в, ¤к в с≥мТњ, так ≥ на робот≥. «окрема, дл¤ 33% опитуваних польська мова  переважно Ї  мовою  с≥мейного сп≥лкуванн¤, 41% - сп≥лкуютьс¤ украњнською, а 22% - мовою, доц≥льн≥сть застосуванн¤ ¤коњ визначаЇтьс¤ тими чи ≥ншими обставинами (рос≥йською сп≥лкуютьс¤ 4%). ќднак, з-пом≥ж вищезазначених етн≥чних сп≥льнот вони найчаст≥ше послуговуютьс¤ украњнською мовою п≥д час сп≥лкуванн¤ на робот≥ (52%). ’оч на мовну повед≥нку 32%  респондент≥в, ¤к правило, впливають певн≥ обставини, а 12% в≥ддають перевагу рос≥йськ≥й мов≥ сп≥лкуванн¤ ≥ 4% - р≥дн≥й.

 «розум≥ло, застосуванн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ мови сп≥лкуванн¤ визначаЇтьс¤ не лише в≥дпов≥дн≥стю ситуац≥њ, але й ступенем мовноњ компетентност≥. —аме тому важливо зТ¤сувати позиц≥ю украњнськоњ мови, ¤к державноњ, що певною м≥рою позначаЇтьс¤ ≥ на формуванн≥ етнокультурноњ компл≥ментарност≥. “ак, ц≥кавим ви¤вл¤Їтьс¤ той факт, що довол≥ високий ступ≥нь в≥льного волод≥нн¤ украњнською мовою демонструють опитуван≥ пол¤ки (89%). Ќа цьому тл≥ нав≥ть украњнц≥ вигл¤дають  не так переконливо - 86%. ƒл¤ ≥нших же сп≥льнот б≥льш характерною Ї вар≥ативн≥сть р≥вн≥в компетентност≥. якщо частка молдован, ¤к≥ в≥льно волод≥ють украњнською мовою становить 41%, на труднощ≥ п≥д час розмови  вказують 38%, а 14% розум≥ють украњнську мову, але не говор¤ть нею (7% опитуваних молдован зовс≥м нею не волод≥ють), то серед рос≥¤н ≥ румун≥в в≥льно волод≥Ї украњнською мовою практично кожен трет≥й респондент, хоч ≥нш≥ позиц≥њ  не позбавлен≥  певних  в≥дм≥нностей.

 Ќе можна забувати й про те, що будь-¤к≥й етн≥чн≥й груп≥ завжди притаманн≥ процеси внутр≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ динам≥ки.  оли виникаЇ загроза ≥снуванню даного соц≥ального орган≥зму, неодм≥нно з метою самозбереженн¤ посилюютьс¤ механ≥зми внутр≥шньо груповоњ Їдност≥ УмиФ з в≥дпов≥дним в≥докремленн¤м в≥д УнихФ.

 Ќе випадково, ¤к адекватн≥сть групового сприйн¤тт¤ можна розгл¤дати етн≥чну толерантн≥сть. ќстанн¤, ¤к правило, асоц≥юЇтьс¤ з в≥дсутн≥стю негативного ставленн¤  до ≥ншоњ етн≥чноњ культури, а точн≥ше, на¤вн≥стю позитивного образу њњ   з  одночасним збереженн¤м  позитивного сприйн¤тт¤ своЇ власноњ культури. ј це  означаЇ,  що етн≥чна толерантн≥сть  Ї насл≥дком м≥жетн≥чноњ ≥нтеграц≥њ (а не асим≥л¤ц≥њ), що характеризуЇтьс¤ саме позитивним  ставленн¤м ≥ до своЇњ етн≥чноњ  культури ≥ до культури ≥нших етн≥чних груп, з ¤кими дана група контактуЇ.

 –озум≥нн¤ толерантност≥ не сум≥сне з визнанн¤м переваги одн≥Їњ культури над ≥ншою. ѕ≥д таким кутом зору етн≥чна  ≥нтолерантн≥сть  вигл¤даЇ ¤к негативне сприйн¤тт¤  ≥ншоњ етн≥чноњ культури за надпозитивного  сприйн¤тт¤ власноњ культури.  ¬≥дбуваЇтьс¤ актив≥зац≥¤ механ≥зм≥в соц≥альноЦпсихолог≥чного захисту, що залежить, ¤к правило,  в≥д двох фактор≥в:

• культурноњ дистанц≥њ (чим б≥льш в≥дм≥нною в≥д власноњ сприймаЇтьс¤  культура ≥ншоњ етн≥чноњ групи, з ¤кою в≥дбуваЇтьс¤ взаЇмод≥¤,  тим ≥мов≥рн≥ше посиленн¤ ≥нтенсивност≥ механ≥зм≥в соц≥ально-психолог≥чного захисту)
• ступен¤ ц≥л≥сност≥ та самост≥йност≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ групи ¤к субТЇкта м≥жетн≥чноњ взаЇмод≥њ.

 ≤нша р≥ч, що ≥нод≥ представники недом≥нуючих етн≥чних груп сприймають проблему толерантност≥ ¤к своЇр≥дний спос≥б про¤ву терпл¤чост≥.  јле така позиц≥¤ не в≥дпов≥даЇ нам≥рам сприйн¤тт¤ ≥нших такими, ¤кими вони насправд≥ Ї, ≥ готовност≥ до взаЇмод≥њ  з ними. ћ≥жетн≥чна толерантн≥сть  хоча й про¤вл¤Їтьс¤ у тих чи ≥нших вчинках, проте формуЇтьс¤ в сфер≥ св≥домост≥ ≥ безумовно повТ¤зана з етн≥чною ≥дентичн≥стю. ”с≥ про¤ви г≥пертрофованоњ ≥дентичност≥ п≥двищують р≥вень ≥нтолерантност≥ в м≥жетн≥чних установках, хоч в≥н далеко не завжди обумовлюЇтьс¤ психолог≥чними процесами, оск≥льки  даютьс¤ взнаки ¤к  соц≥ально-економ≥чн≥ та  пол≥тичн≥ умови житт¤, так  ≥ ситуативн≥сть Ч певний зб≥г цих обставин.

 ” даному  контекст≥ важливо простежити, наск≥льки  толерантним Ї ставленн¤ респондент≥в до тих чи ≥нших етнос≥в. …детьс¤ про можливий ступ≥нь близькост≥ Ц в≥д члена с≥мТњ до мешканц¤ певного населеного  пункту Ц не виключаючи при цьому повного  несприйн¤тт¤. ј серед наведених етнос≥в Ї американц≥, б≥лоруси, болгари, греки, грузини, Їврењ, китайц≥, кримськ≥ татари, молдовани, н≥мц≥, пол¤ки, румуни, рос≥¤ни, словаки, турки, угорц≥, украњнц≥, цигани, чехи.

 як зТ¤сувалос¤, украњнц≥ за ступенем близькост≥  в≥ддають перевагу дружн≥м та сус≥дським стосункам.  ѕричому, чим ближчою Ї культурна дистанц≥¤, тим т≥сн≥шим вигл¤даЇ њхн≥й звТ¤зок. ƒосить незначн≥ розходженн¤ пор≥вн¤но з украњнц¤ми спостер≥гаютьс¤ ≥ в оц≥нках рос≥¤н при збереженн≥  в ц≥лому попередньоњ тенденц≥њ. Ѕ≥льш категоричними щодо небажанн¤ мати справу з представниками окремих етнос≥в вигл¤дають пол¤ки. ќсобливо, коли  йдетьс¤ про китайц≥в, кримських татар, турк≥в, циган. ўоправда, зазначен≥ етноси не можуть похвалитис¤ ≥ на прихильн≥сть  з боку ≥нших опитуваних.

 –еспонденти-румуни ≥ молдовани в де¤ких випадках конкурують м≥ж собою, демонструючи б≥льший або менший ступ≥нь толерантност≥. ÷е стосуЇтьс¤, зокрема, Їврењв, болгар, пол¤к≥в тощо.

 ќкремо сл≥д в≥дзначити установку опитуваних щодо представник≥в свого етносу   в родинних звТ¤зках.  ¬она  ви¤вилас¤ досить високою дл¤ вс≥х респондент≥в: 79% пол¤к≥в, 78% украњнц≥в, 78% рос≥¤н, 72% румун≥в ≥ 65% молдован. ѕроте, пор≥вн¤нн¤ з реальною ситуац≥Їю етн≥чного складу с≥мей опитуваних дещо коригуЇ  наведен≥ цифри. ÷е означаЇ, що реальний стан речей не завжди в≥дпов≥даЇ бажаному. якщо серед украњнц≥в, молдован ≥ румун≥в в≥дсоток тих, хто демонструЇ устален≥сть внутр≥шньоетн≥чних звТ¤зк≥в залишаЇтьс¤ досить високим, то цього, наприклад, не можна сказати щодо пол¤к≥в. Ћише кожен четвертий респондент-пол¤к зм≥г п≥дтвердити моноетн≥чний склад своЇњ родини:  74% вказали  на њњ пол≥етн≥чний склад.  ” рос≥¤н ситуац≥¤ склалас¤ таким чином, що одна половина респондент≥в маЇ моноетн≥чн≥ родинн≥ звТ¤зки, а друга  - пол≥етн≥чн≥.

 ѕри цьому оц≥нка респондентами можливих насл≥дк≥в пол≥етн≥чного складу с≥мТњ ви¤вило одну надто суттЇву обставину. Ќа думку б≥льшоњ частки опитуваних, даний факт не вносить дисонансу  в с≥мейн≥ стосунки. «окрема, такоњ думки дотримуютьс¤ майже три чверт≥ рос≥¤н ≥ близько двох третин пол¤к≥в. јле показовим Ї ≥нше, 32% респондент≥в-пол¤к≥в, 27% украњнц≥в, 21% румун≥в вважають, що  за даноњ обставини  с≥мейне житт¤ стаЇ б≥льш ц≥кавим,  зм≥стовним ≥ духовно насиченим.  ≤ хоч позитивн≥  оц≥нки в ц≥лому переважають, не вс≥ респонденти так однозначно ставл¤тьс¤ до ц≥Їњ проблеми. 29% серед опитуваних румун≥в вважають, що в≥дм≥нност≥ в етн≥чному походженн≥ можуть стати причиною с≥мейних конфл≥кт≥в, а 14% респондент≥в-молдован не виключають ≥мов≥рн≥сть по¤ви розб≥жностей культурних ≥нтерес≥в. 

 Ѕезумовно, етн≥чна культура ≥ етн≥чна самосв≥дом≥сть в≥дтворюютьс¤ не лише на р≥вн≥ етносу в ц≥лому, але й на р≥вн≥ окремих ≥ндив≥д≥в, с≥мей, усталених у час≥ груп, що його складають. ” раз≥, коли ц¤ система внутр≥шньоњ структури етносу починаЇ руйнуватис¤, то в≥дпов≥дно ускладнюЇтьс¤ в≥дтворенн¤ етн≥чних традиц≥й та п≥дтримка  етн≥чноњ ≥дентиф≥кац≥њ. “ому не виключено, що нам≥ри вз¤ти м≥жетн≥чний шлюб в окремих випадках можуть розгл¤датис¤ не лише ¤к результат ≥ндив≥дуального вибору, але й ¤к насл≥док Ђвипад≥нн¤ї окремих с≥мей  чи то ≥ндив≥д≥в ≥з системи внутр≥шньоетн≥чного соц≥ального контролю. ¬ умовах розширенн¤ м≥жрег≥ональноњ м≥грац≥њ, прискоренн¤ темп≥в урбан≥зац≥йних процес≥в з де¤ких ≥нших причин м≥жособист≥сн≥ звТ¤зки усередин≥ етносу можуть послаблюватис¤. ј за таких обставин ≥ етн≥чно-зм≥шан≥ с≥мТњ   перестають бути вин¤тком.

 ѕ≥дсумовуючи усе вищенаведене сл≥д звернути увагу на ту обставину, що м≥жетн≥чну ≥нтеграц≥ю не можна розгл¤дати ≥зольовано, абстрагуючись в≥д реал≥й сьогодн≥шнього дн¤, ¤к≥ безпосередньо впливають на усп≥х њњ реал≥зац≥њ. ј вони, ¤к ви¤вл¤Їтьс¤, досить складн≥, враховуючи проблеми, що ≥снують в економ≥чн≥й, пол≥тичн≥й, правов≥й сферах тощо.

 ”т≥м, попри вс≥ складнощ≥ ситуац≥њ, збереженн¤ балансу ≥нтерес≥в р≥зних етн≥чних груп стаЇ можливим лише за умови запровадженн¤ правових норм њхнього захисту, засоб≥в запоб≥ганн¤ про¤в≥в дискрим≥нац≥њ людей за нац≥ональною ознакою, а в≥дпов≥дно Ц виникненн¤ конфл≥кт≥в на нац≥ональному грунт≥. “ому надто важливим бачитьс¤ створенн¤ передумов дл¤ зд≥йсненн¤ процесу м≥жетн≥чноњ ≥нтеграц≥њ, формуванн¤ ментальних структур, що становл¤ть основу державницькоњ св≥домост≥.

Ћ≥тература

1. Ћебедева Ќ.ћ.: ¬ведение в этническую и кроссЦкультурную психологию. Ц ћ., 1990.
2. Ѕабаков ¬.√.:  ризисные этносы. Ц ћ., 1993.
3. —оц≥окультурн≥ ≥дентичност≥ та практики. Ц  ., 2002.
4. ™втух, ¬. Ѕ. - “рощинський, ¬. ѕ. - јза, Ћ.ќ.: ћ≥жетн≥чна ≥нтеграц≥¤: постановка проблеми в украњнському контекст≥. Ц  ., 2003.

Abstract

 The article is devoted to an interethnic integration, which is specially activated in the conditions of polyethnic Ukrainian society. In the context of the process of interethnic integration, the relation between the interests of ethnic majority and ethnic minority is being considered in the article, the hierarchy of ethno-cultural values, providing stable self-identification of ethnoses,  is being tracked, the level of language competence as well as tolerance of ethnic groups is being determined here.

јза Ћариса ќлександр≥вна

≤нститут соц≥олог≥њ Ќац≥ональноњ јкадем≥њ наук ”крањни (ЌјЌ”)

ѕров≥дний науковий сп≥вроб≥тник в≥дд≥лу соц≥олог≥њ культури та масовоњ комун≥кац≥њ

ƒоктор соц≥олог≥чних наук

тел. (д.) 269Ц74Ц78; (сл.) 255Ц60Ц84

i-soc@i-soc.org.ua 01021, м.  ињв, вул. Ўовковична, 12
www.saske.sk/cas/2-2004/aza.html