—ьогодн≥ питанн¤ осв≥ти молодого покол≥нн¤ стають пр≥оритетними не лише дл¤ самоњ держави ”крањни, вони набувають особливого значенн¤ й в контекст≥ розвитку взаЇмин м≥ж украњнською д≥аспорою та њњ ≥сторичною батьк≥вщиною. ÷е набуваЇ актуальност≥ саме тепер, в час, коли м≥н¤Їтьс¤ стратег≥¤ розвитку нашоњ держави, њњ стосунки з крањнами у св≥товому простор≥, а також простежуютьс¤ зм≥ни у взаЇминах з≥ св≥товим украњнством.

          —л≥д зазначити, що в площин≥ цих стосунк≥в за останн≥ роки в≥дбувс¤ ¤к≥сний поступ, прийшло усв≥домленн¤ того, що д≥аспора – це не лише форма ≥снуванн¤ громад, але й важливий ≥нструмент впливу нашоњ держави у вс≥х сферах крањн проживанн¤. —в≥дченн¤м цього Ї затверджений ур¤дом документ – постанова  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в в≥д 26.07. 2006 р. є 1034 «ѕро затвердженн¤ ƒержавноњ програми сп≥впрац≥ ≥з закордонними украњнц¤ми на пер≥од до 2010 року», в ¤кому передбачена п≥дтримка св≥тового украњнства в ≥сторико-культурн≥й галуз≥, у видавництв≥, ≥нформац≥йному забезпеченн≥ та ≥н. «начна увага акцентуЇтьс¤ й на науково-осв≥тн≥х питанн¤х, ¤к≥ щораз част≥ше перебувають у центр≥ уваги громадськост≥ та науковц≥в, стають предметом соц≥олог≥чних досл≥джень. ¬ кол≥ зац≥кавлень з’¤вл¤ютьс¤ не лише актуальн≥ завданн¤ розвитку осв≥ти, але й питанн¤ , ¤к≥ не вир≥шуютьс¤ з року в р≥к за час≥в незалежност≥ ”крањни ≥ сьогодн≥ гальмують цей розвиток.

          ѕеред ”крањною стоњть важливе завданн¤: допомогти розвинути в украњнському заруб≥жж≥ таку систему осв≥ти, ¤ка буде в≥дпов≥дати вимогам ≥ можливост¤м ’’≤ стол≥тт¤, тобто осучаснити ≥ модерн≥зувати ус≥ њњ ланки.

          ÷е складна проблема, ¤ка потребуЇ системного та концептуального п≥дход≥в, а також вимагаЇ в≥дпов≥дей на так≥ питанн¤: з ¤кою метою, ¤кими засобами вир≥шуЇтьс¤ це завданн¤, ¤ким повинен бути оч≥куваний результат?

          ” цьому контекст≥ сл≥д базуватис¤ на постулат≥ двовекторност≥ стосунк≥в ”крањни ≥ д≥аспори. ƒл¤ розбудови демократичноњ заможноњ ”крањни необх≥дна синерг≥¤, ¤ку можна дос¤гти, поЇднуючи кап≥тал знань та можливостей украњнських громад ¤к в ”крањн≥, так ≥ поза њњ межами. якщо ран≥ше ми сприймали украњнську д≥аспору, насамперед, ¤к джерело знань, ≥нвестиц≥й та збережених культурних й духовних надбань, то сьогодн≥ мова повинна йти про взаЇмний обм≥н ресурсами, знанн¤ми та досв≥дом. —тосунки ”крањна - д≥аспора – це двосторонн≥й рух, ¤кий в нових умовах розвитку нашого сусп≥льства повинен реал≥зуватис¤ в новому формат≥ з усв≥домленн¤м виключно важливого значенн¤ осв≥ти, ¤к потужного фактору етнонац≥ональноњ ≥дентиф≥кац≥њ. “≥льки в такому випадку можна говорити про усп≥х справи. Ћише т≥сна взаЇмод≥¤ та сп≥льн≥ кроки двох стор≥н забезпечать ст≥йкий поступ в ус≥х галуз¤х, зокрема в осв≥т≥. ”крањна повинна виходити з усв≥домленн¤ того, що п≥дтримка осв≥ти в украњнському заруб≥жж≥, – це ≥нвестиц≥њ, результатом ¤ких буде утвердженн¤ позитивного образу нашоњ держави у св≥т≥, потужне лоб≥ наших економ≥чних, пол≥тичних та культурних ≥нтерес≥в.

          —ьогодн≥ ми маЇмо безл≥ч приклад≥в, ¤к≥ засв≥дчують те, що св≥домий украњнець за кордоном здатний жертовно й самов≥ддано працювати на цей результат. ѕрикладом Ї проголосуванн¤ 9 березн¤ 2006 —енатом —Ўј за прийн¤тт¤ законопроекту, ¤кий скасовуЇ д≥ю поправки ƒжексона-¬ен≥ка. —хвалений документ не лише в≥дкриваЇ дл¤ ”крањни режим цив≥л≥зованих торг≥вельних в≥дносин, зн≥маЇ дискрим≥нац≥йн≥ санкц≥њ та обмеженн¤, але й маЇ вагоме пол≥тичне значенн¤. —л≥д нагадати, що це стало можливим за активного спри¤нн¤ коал≥ц≥њ, куди вв≥йшло 250 украњнських орган≥зац≥й, що спри¤ли в≥дм≥н≥ поправки. ќкр≥м цього, вищеназвана орган≥зац≥¤ активно займаЇтьс¤ контактами з американськими конгресменами та сенаторами, ≥нформуЇ њх щодо важливих под≥й в наш≥й держав≥, спри¤Ї п≥дтримц≥ ”крањни, зм≥цненню њњ рол≥ на св≥тов≥й арен≥. ¬еличезна робота проведена нашими сп≥вв≥тчизниками в ”горщин≥, зокрема п. ярославою ’орт¤н≥, ¤к≥ домоглис¤ того, що парламент ц≥Їњ крањни першим у св≥т≥ на законодавчому р≥вн≥ одноголосно визнав голодомор 32-33рок≥в в ”крањн≥ ¤к геноцид украњнського народу. ¬елика под≥¤ в≥дбулас¤ 7 жовтн¤ цього року у ‘ранц≥њ – в≥дкритт¤ за участю украњнськоњ громади та особисто мера ѕарижа мемор≥альноњ таблиц≥, присв¤ченоњ украњнськ≥й ем≥грац≥њ у ‘ранц≥њ. ѕрезидент —Ўј ƒж. Ѕуш п≥дписав указ про встановленн¤ пам’¤тника “. Ўевченков≥ у столиц≥ јмерики. ÷ей перел≥к можна ще довго продовжувати.

          ќтже, ”крањна повинна зад≥¤ти вс≥ чинники, ¤к≥ не дадуть згаснути украњнству у св≥т≥, ¤к≥, ¤кщо не зупин¤ть, то хоча б упов≥льн¤ть асим≥л¤ц≥йн≥ процеси, зокрема, один з найважлив≥ших – осв≥ту. “ому серед першочергових напр¤мк≥в у стратег≥њ сп≥впрац≥ ”крањни та д≥аспори вбачаЇмо п≥дтримку та розвиток осв≥ти в украњнському заруб≥жж≥ з метою збереженн¤ етнонац≥ональноњ ≥дентичност≥. ÷≥Їњ мети можна дос¤гти засобом розвитку ≥нституту украњнськоњ школи. ќч≥куваний результат – сформуванн¤ людини, ¤ка буде здатна на ≥ндив≥дуальному р≥вн≥ орган≥чно взаЇмод≥¤ти з громад¤нами своЇњ ≥сторичноњ батьк≥вщини ≥ в сфер≥ виробництва, ≥ в сфер≥ пол≥тичних в≥дносин, ≥ в сфер≥ духовн≥й, перетворити њњ набут≥ знанн¤ на активне знар¤дд¤ у профес≥йн≥й д≥¤льност≥.

          ≤стор≥¤ створенн¤ шк≥л в середовищ≥ украњнських ем≥грант≥в засв≥дчуЇ про усв≥домленн¤ нашими сп≥вв≥тчизниками, ¤ких дол¤ розкинула на р≥зн≥ континенти св≥ту, значущост≥ осв≥ти дл¤ майбутн≥х покол≥нь, њњ рол≥ дл¤ нац≥ональноњ ≥дентиф≥кац≥њ. Ћюдина – це не ≥зольована ≥стота в≥д сусп≥льного середовища. ¬она маЇ родину, р≥д, крањну, нац≥ю. —амовизначенн¤ у ц≥й сп≥льнот≥ становить зм≥ст ≥дентиф≥кац≥њ особи. Ќац≥ональна само≥дентиф≥кац≥¤ багатор≥внева, адже можна визначатис¤ стосовно своЇњ родини, нац≥њ, континенту, етн≥чноњ сп≥льноти. “ому таким важливим Ї самовизначенн¤ людини через залученн¤ до свого соц≥уму, до такоњ ≥сторичноњ сп≥льноти, ¤ка збагачуЇ людину досв≥дом культури, традиц≥њ, мови. [8, 35].

          Ќауковц¤ми розроблена система ≥ндикатор≥в етн≥чност≥, ¤к≥ здатн≥ забезпечувати найб≥льш ст≥йку групову ≥дентичн≥сть. ƒл¤ соц≥олог≥чних опитувань пропонуЇтьс¤ достатньо апробований наб≥р елемент≥в, що дозвол¤Ї вид≥лити при в≥дпов≥д≥ на питанн¤ «що, на ваш погл¤д, об’ЇднуЇ вас з людьми вашоњ етн≥чноњ сп≥льноти ?» р¤д ≥ндикатор≥в, ¤к≥ мають ключове значенн¤. ѕредставники украњнського етносу в емп≥ричному вим≥р≥ демонструють такий розпод≥л елемент≥в етн≥чноњ ≥дентиф≥кац≥њ: мова – 74%, р≥дна земл¤ – 62%, народн≥ традиц≥њ, звичањ – 57%, сп≥льне ≥сторичне минуле – 45%, л≥тература, мистецтво, фольклор – 30%, в≥роспов≥данн¤ – 22%, сп≥льн≥ з≥ своњм народом перспективи розвитку – 22%, нац≥ональна кухн¤ – 20%, нац≥ональний од¤г – 16%.[1].

          « даного соц≥олог≥чного опитуванн¤ випливаЇ, що дл¤ етн≥чноњ ≥дентиф≥кац≥њ важливими чинниками Ї мова, народн≥ традиц≥њ та звичањ, л≥тература, фольклор, мистецтво, в≥роспов≥данн¤, ¤к≥ можна реал≥зовувати через родину, осв≥ту, церкву. —аме родина Ї т≥Їю життЇвою основою розвитку дитини, тим фундаментом, на ¤кому буде вибудовуватис¤ њњ подальша дол¤. —аме батьки Ї њњ першими педагогами, ¤к≥ дають дитин≥ головний ≥нструмент п≥знанн¤ та самоп≥знанн¤ – р≥дну мову. [5] ≤ в≥д них залежить, чи стане украњнська мова в чужоземному середовищ≥ дл¤ њх дитини р≥дною, чи н≥. јдже саме в родин≥ закладаютьс¤ основи вихованн¤ взагал≥ ≥ нац≥онального зокрема, в≥дбуваЇтьс¤ формуванн¤ св≥тосприйн¤тт¤, духовних традиц≥й. ≈тнонац≥ональна позиц≥¤ батьк≥в, ¤к правило, визначаЇ етнонац≥ональну позиц≥ю њх д≥тей. «а ними стоњть виб≥р – ¤кнайшвидше асим≥люватис¤, ув≥йти ц≥лком в чужоземне середовище, чи збер≥гати своЇ украњнство ≥ передавати його д≥т¤м. ѕозиц≥¤ батьк≥в, родини зумовлюЇ також виб≥р школи.

          Ќа сьогодн≥ в украњнському заруб≥жж≥ ≥снуЇ дек≥лька тип≥в украњнських шк≥л. ћ≥н≥стерство осв≥ти ≥ науки ”крањни створило базу даних украњнознавчих шк≥л за кордоном, згрупувавши њх у 5 категор≥й. ÷е школи, в ¤ких викладанн¤ зд≥йснюЇтьс¤ украњнською мовою; школи, в ¤ких вивчаютьс¤ украњнознавч≥ предмети; загальноосв≥тн≥ навчальн≥ заклади, в ¤ких вивчаЇтьс¤ украњнська мова; навчальн≥ заклади, в ¤ких украњнська мова вивчаЇтьс¤ факультативно; нед≥льн≥ та суботн≥ школи, ¤к≥ Ї найчисленн≥шими; дит¤ч≥ дошк≥льн≥ заклади, що мають украњномовн≥ групи.

“ип школи	рањни	≥льк≥сть шк≥л	≥льк≥сть учн≥в
Ўколи, в ¤ких викладанн¤ зд≥йснюЇтьс¤ украњнською мовою	ћолдова (2), ѕридн≥стров’¤ (6), –умун≥¤ (1)	9	2.234
Ўколи, в ¤ких вивчаютьс¤ украњнознавч≥ предмети	√рец≥¤ (1), √руз≥¤ (1),  азахстан (1), Ћатв≥¤ (1), ѕольща (1), –ос≥¤ (3), —ловаччина (12), —Ўј (1)	21	3.138
«агальноосв≥тн≥ навчальн≥ заклади, в ¤ких вивчаЇтьс¤ украњнська мова	Ѕ≥лорусь (1), Ѕразил≥¤ (32),  анада (12),  иргиз≥¤ (1), ћолдова (52), ѕридн≥стров’¤ (62), ѕольща (7), –ос≥¤ (11), –умун≥¤ (22)	210	24.088 неповн≥ дан≥ з Ѕразил≥њ та  анади)
Ќавчальн≥ заклади, в ¤ких украњнська мова вивчаЇтьс¤ факультативно	Ѕ≥лорусь (4), Ѕолгар≥¤ (1), √рец≥¤ (1), –ос≥¤ (13), –умун≥¤ (27), —ерб≥¤ ≥ „орногор≥¤ (6), ‘≥нл¤нд≥¤ (1)	53	250 (неповн≥ дан≥ з –ос≥њ та –умун≥њ)
Ќед≥льн≥ та суботн≥ школи		143	3974 (неповн≥ дан≥ з јвстрал≥њ, Ѕразил≥њ, ≤тал≥њ,  анади та –ос≥њ)
ƒит¤ч≥ дошк≥льн≥ заклади, що мають украњномовн≥ групи	анада (16), ћолдова (5), ѕридн≥стров’¤ (10), –умун≥¤ (5)	36	617 (неповн≥ дан≥ з  анади та ћолдови)

          ”крањнське шк≥льництво у заруб≥жж≥, ¤ке народилос¤ в≥д усв≥домленн¤ необх≥дност≥ етнонац≥онального самозбереженн¤, нал≥чуЇ понад сто рок≥в. ¬ його розбудов≥ й утвердженн≥ в≥д≥грала велику роль церква, ¤ка на початках вз¤ла на себе не лише орган≥зац≥йн≥, але й навчально-виховн≥ функц≥њ.

          “ак, за статистичними даними проекту «”крањнське шк≥льництво на терен≥ јмерики та  анади», ¤ким займавс¤ професор  олорадського ун≥верситету д-р Ѕаб’юк, за 1974 в јмериц≥ було 279 шк≥льних осередк≥в, в ¤ких навчали украњнськоњ мови та культури 602 учител≥ та 197 св¤щеник≥в. [2, 12]

√реко – католицьк≥ та незалежн≥:

ѕравославн≥ осередки

          —л≥д зазначити також велике значенн¤ громадських орган≥зац≥й, ¤к≥ спричинилис¤ до становленн¤ украњнськоњ школи. “ак наприклад, ще на початках першоњ хвил≥ ем≥грац≥њ украњнц≥  анади оперативно використали закон 1897 (угоду √р≥нвей-Ћор’Ї), ¤кий дозвол¤в вживати р≥дну мову ¤к мову викладанн¤ у школах ≥ вивчати њњ пор¤д з англ≥йською. ÷ей невеликий приклад Ї св≥дченн¤м того, ¤коњ ваги вже з перших рок≥в проживанн¤ на земл≥ поселенн¤ надавали наш≥ сп≥вв≥тчизники осв≥т≥, усв≥домлюючи, що саме осв≥та, вивченн¤ украњнознавчих предмет≥в Ї тим потужним фактором, ¤кий дозволить зберегти њх нац≥ональну ≥дентичн≥сть.

          —ьогодн≥ украњнська осв≥та у заруб≥жж≥ – це розвинена система осв≥тн≥х заклад≥в зах≥дноњ та сх≥дноњ д≥аспори, ¤ка, окр≥м середньоњ школи, маЇ в≥дом≥ украњнознавч≥ студ≥њ у пров≥дних вищих навчальних закладах, розроблен≥ програми, створен≥ п≥дручники украњнознавчих дисципл≥н, маЇ власну систему п≥дготовки та удосконаленн¤ вчител≥в.

          јле украњнськ≥ громади сьогодн≥ не ≥снують у њх перв≥сному вигл¤д≥. ¬ њх середовищ≥ в≥дбуваютьс¤ значн≥ трансформац≥йн≥ процеси, зумовлен≥ р≥зними чинниками, зокрема асим≥л¤ц≥йними. «а роки незалежност≥ нашоњ держави виникло також нове ¤вище – сх≥дна д≥аспора, ¤ка почала розвиватис¤ п≥сл¤ розвалу рад¤нськоњ ≥мпер≥њ, проте знаходитьс¤ лише на стад≥њ активного структуруванн¤ ≥ потребуЇ особливоњ уваги й п≥дтримки з боку своЇњ ≥сторичноњ батьк≥вщини. Ќародилас¤ й нова проблема четвертоњ хвил≥ ем≥грац≥њ з м≥льйонами наших сп≥вв≥тчизник≥в, ¤кими практично не займаЇтьс¤ держава, завданн¤ ¤коњ частково перебрала на себе церква, слугуючи тим осередком, навколо ¤кого гуртуютьс¤ зароб≥тчани. « одного боку спостер≥гаЇмо в≥дт≥к потужних ≥нтелектуальних сил з ”крањни, що за висловом √.”довенка, народного депутата ”крањни, ¤кий тривалий час очолював  ом≥тет з питань прав людини, нац≥ональних меншин ≥ м≥жнац≥ональних в≥дносин ¬ерховноњ –ади, може перетворити крањну в «зону стих≥йного лиха». « ≥ншого боку, ќлег ¬оловина, професор, президент Informed Decisions Inc. (—Ўј), пров≥вши детальний статистичний анал≥з, робить висновок про те, що пот≥к четвертоњ хвил≥ позитивно впливаЇ на функц≥онуванн¤ украњнських громад, зокрема у —Ўј, та Ї активним фактором зменшенн¤ асим≥л¤ц≥йних процес≥в серед украњнства. «¬ ц≥лому, школи украњнознавства оновлюютьс¤ за рахунок новоприбулих висококвал≥ф≥кованих педагог≥в «четвертоњ хвил≥» ем≥грант≥в», ¤к≥ ввод¤ть в навчальний процес нов≥ методики викладанн¤. Ќовоприбул≥ вчител≥ в —Ўј становл¤ть 50% в≥д загальноњ к≥лькост≥ педагог≥в у школах украњнознавства».

          ƒ-р ™вген ‘едоренко, √олова Ўк≥льноњ –ади —Ўј зазначаЇ: «Ўкола повинна бути справою першочерговою. ќсобливо це важне тепер, коли швидко в≥дходить у засв≥ти хвил¤ пол≥тичноњ п≥сл¤воЇнноњ ем≥грац≥њ, зменшуЇтьс¤ њњ активн≥сть, а процес асим≥л¤ц≥њ…збираЇ також своЇ обильне жниво….ћусимо твердо усв≥домити, що ≥снуванн¤ украњнського шк≥льництва – це справа не т≥льки св≥домих батьк≥в, що це обов’¤зок ≥ в≥дпов≥дальн≥сть ц≥лоњ украњнськоњ громади. Ќашою метою маЇ бути не лише втримати р≥дне шк≥льництво, але й повс¤кчас поповнювати його учн¤ми, пам’¤таючи, що м≥сце кожноњ украњнськоњ дитини в украњнськ≥й школ≥». [1]

          √ромадськ≥ орган≥зац≥њ за кордоном фактично вз¤ли на себе т¤гар орган≥зац≥йноњ роботи з розвитку украњнського шк≥льництва, були ≥ Ї тим середовищем, ¤ке спри¤Ї збереженню етнонац≥ональноњ ≥дентичност≥.

          Ќе можна також не сказати в цьому контекст≥ ≥ про роль держави проживанн¤, ¤ка зг≥дно з нормами м≥жнародного права зобов’¤зана спри¤ти реал≥зац≥њ вс≥х потреб нац≥ональних меншин, ¤к≥ проживають на њњ територ≥њ, ¤кщо це передбачено њњ законодавством. як в≥домо, наск≥льки легше реал≥зовувати своњ нац≥ональн≥ потреби украњнським громадам, в тому числ≥ ≥ потреби в забезпеченн≥ п≥дтримки ≥ розвитку осв≥ти, в тих крањнах, ¤к≥ сто¤ть на демократичних засадах, дл¤ ¤ких кожен громад¤нин держави – це ц≥нн≥сть, ан≥ж в тих, де права людей упосл≥джуютьс¤. як в≥домо, структуруванн¤ украњнських громад в –ос≥њ розпочалос¤ лише п≥сл¤ розвалу –ад¤нського союзу ≥ украњнц≥ –ос≥њ мають значно менше можливостей дл¤ збереженн¤ своЇњ етнонац≥ональноњ ≥дентичност≥, н≥ж в будь-¤к≥й ≥нш≥й держав≥.

          ≈фективним способом розв’¤занн¤ осв≥тн≥х проблем дл¤ украњнських громад у заруб≥жж≥, на наш погл¤д, Ї укладанн¤ двосторонн≥х угод м≥ж державами, в ¤к≥ сл≥д закладати питанн¤, пов’¤зан≥ з п≥дтримкою осв≥ти украњнц≥в у держав≥, з ¤кою укладаЇтьс¤ угода.

          “аким чином, на розвиток осв≥ти в украњнському середовищ≥ у закордонн≥ впливЇ к≥лька фактор≥в – родина, школа, церква, громадськ≥ орган≥зац≥њ, держава проживанн¤. ” зв’¤зку з цим ”крањн≥, враховуючи виключно важливе значенн¤ осв≥ти, сл≥д п≥дтримувати кожну з цих ланок, ¤к≥ в сукупност≥ твор¤ть сп≥льний ланцюг, вибудовуючи таким чином ≥нститут украњнськоњ школи за кордоном.

          « урахуванн¤м сучасного стану справ, держава ”крањна повинна розробити стратег≥чний напр¤мок розвитку осв≥ти украњнського заруб≥жж¤ при узгодженост≥ д≥й державних структур, неур¤дових громадських орган≥зац≥й та церкви. ¬кладаючи ≥нтелектуальний та ф≥нансовий кап≥тал у розвиток украњнськоњ осв≥ти за кордоном, ми отримаЇмо значн≥ див≥денди дл¤ нашоњ держави у св≥товому простор≥. —ьогодн≥ багато крањн вже розробило механ≥зми р≥зностороннього сп≥вроб≥тництва з власними д≥аспорами, стимулюючи в такий спос≥б процеси культурноњ, пол≥тичноњ, науковоњ та б≥знесовоњ ≥нтеграц≥њ. –езультатом, насл≥дком таких ≥нтеграц≥йних взаЇмод≥й Ї виникненн¤ ц≥л≥сност≥, що маЇ нов≥ ¤к≥сть та сутн≥сть. ” процес≥ взаЇмод≥њ в≥дбуваЇтьс¤ формуванн¤ ≥нтерес≥в, ц≥лей, ¤к≥ усв≥домлюютьс¤ ¤к сп≥льн≥ дл¤ ц≥Їњ ц≥л≥сност≥.

          Ќа нашу думку, саме на державу л¤гаЇ обов’¤зок п≥дтримувати та розвивати осв≥ту. ѕроте, у нашому сусп≥льств≥ пануЇ думка, що не варто в д≥апазон≥ питань, пов’¤заних з д≥аспорою, надто покладатис¤ на державу, щораз част≥ше звучать звинуваченн¤ в надм≥рному етатизм≥. ќчевидно такий погл¤д зумовлений попередн≥м сумним досв≥дом. як в≥домо, в наш≥й держав≥ було прийн¤то р¤д законодавчих акт≥в та постанов ”р¤ду ”крањни на п≥дтримку закордонного украњнства та осв≥тньоњ д≥¤льност≥ зокрема ( ѕостанова  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в в≥д 22.01.1996 про затвердженн¤ ƒержавноњ програми «”крањнська д≥аспора до 2000 року», ”каз ѕрезидента ”крањни в≥д 24.09.2001 про затвердженн¤ Ќац≥ональноњ програми ««акордонне украњнство на пер≥од до 2005 року, закон ¬ерховноњ –ади ”крањни схвалений 4.03.2004 «ѕро правовий статус закордонних украњнц≥в»та ≥н. «г≥дно з документами було заплановано багато корисних заход≥в, зокрема таких ¤к п≥дготовка та переп≥дготовка науково-педагог≥чних та педагог≥чних кадр≥в з украњнознавчих дисципл≥н та предмет≥в дл¤ ¬Ќ« за кордоном у м≥сц¤х компактного проживанн¤ украњнц≥в шл¤хом орган≥зац≥њ в≥дпов≥дних курс≥в в ”крањн≥, забезпеченн¤ навчально-методичною л≥тературою, обм≥н молод≥жними групами та ≥н. јле б≥льш≥сть корисних справ залишилас¤ на папер≥.

          ѕроте, осв≥тн¤ галузь ”крањни маЇ добре сформовану структуру – 21,6 тис¤ч загальноосв≥тн≥х середн≥х заклад≥в, де працюють 565 тис¤ч педагог≥чних прац≥вник≥в, 967 профес≥йно-техн≥чних заклад≥в. ¬ крањн≥ функц≥онуЇ 653 вищих навчальних заклади ≤-≤≤ р≥вн≥в акредитац≥њ та 313 вищих навчальних заклади ≤≤≤-≤V р≥вн≥в акредитац≥њ -, јкадем≥¤ педагог≥чних наук ”крањни, мережа методичних центр≥в, науково-досл≥дних ≥нститут≥в, ≤нститут украњнознавства ћќЌ ”крањни, де працюють сотн≥ тис¤ч висококвал≥ф≥кованих фах≥вц≥в, ¤к≥ волод≥ють нов≥тн≥ми технолог≥¤ми навчанн¤.[6, 195 ] —аме на баз≥ осв≥тн≥х державних структур пропонуЇмо створити координац≥йний центр з осв≥тн≥х питань украњнського заруб≥жж¤. ўоб усе запрацювало на належному д≥Ївому р≥вн≥, передус≥м необх≥дно розробити концепц≥ю розвитку осв≥ти у закордонн≥, в ¤к≥й була б ч≥тко окреслена мета, пр≥оритетн≥ напр¤ми розвитку, зм≥ст осв≥ти, процес украњнознавчого навчанн¤ та вихованн¤, економ≥чн≥ засади розвитку. ¬≥дтак, наступним кроком повинна бути розробка навчальних програм ¤к конкретноњ реал≥зац≥њ ц≥Їњ концепц≥њ. —л≥д зазначити, що навчальн≥ програми повинн≥ бути створен≥ з урахуванн¤м тип≥в шк≥л, ¤к≥ функц≥онують за кордоном та адаптован≥ до реал≥й украњнського закордонн¤. Ќарешт≥, сл≥д на законодавчому р≥вн≥ вир≥шити проблему ф≥нансового забезпеченн¤, ¤ке б не залежало в≥д зм≥ни персонал≥й у влад≥.

          Ќе менш важливою проблемою Ї створенн¤ п≥дручник≥в. јдже п≥дручникотворенн¤ – це складна ≥ багатогранна проблема, розв’¤¬зан¬н¤ ¤коњ залежить в≥д багатьох орган≥зац≥йно-педагог≥чних, техн≥чних, ф≥нансово-економ≥чних питань. “ому, враховуючи, що п≥дручник – нормативний зас≥б навчанн¤, п≥дб≥р автор≥в, авторських колектив≥в повинен зд≥йснюватись не хаотично, а ц≥леспр¤мовано, на прозорих конкурсних засадах, з урахуванн¤м експертних оц≥нок, можливостей автор≥в та њхн≥х пропозиц≥й щодо особливостей формуванн¤ зм≥сту п≥дручника.

          Ќа нашу думку, враховуючи потреби сьогоденн¤, було б доц≥льним доповненн¤ п≥дручника електронними ресурсами у форм≥ вебсайту або компакт-диску, з допомогою ¤кого в ≥нтерактивн≥й форм≥ можна поглибити, удосконалити та перев≥рити знанн¤, здобут≥ на основ≥ п≥дручника. ќсновною перевагою використанн¤ електронних засоб≥в Ї њх мультимед≥йн≥сть, тобто можлив≥сть ≥нтегрувати звук, зображенн¤ ≥ текст (наприклад, можна подивитис¤ в≥деосюжет, в≥дпов≥сти на запитанн¤, подивитис¤ незнайоме слово тощо). ¬икористанн¤ г≥пертексту даЇ можлив≥сть нел≥н≥йноњ подач≥ матер≥алу. ≈лектронн≥ ресурси сл≥д розгл¤дати не ¤к електронну верс≥ю п≥дручника, а ¤к його доповненн¤.

          Ќе можна оминути увагою ≥ систему п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ учител≥в, адже учитель Ї ключовою ф≥гурою у навчальному та виховному процес≥, основним чинником в осв≥т≥. ¬≥н маЇ не т≥льки волод≥ти своњм предметом й ум≥ти ор≥Їнтуватис¤ у в≥дпов≥дн≥й галуз≥ знань, будувати навчальн≥ плани, формувати в учн≥в навички самоосв≥ти, але й бути вихователем, оск≥льки нац≥ональне вихованн¤, базоване на засадах нац≥онально-державницькоњ ≥дењ, Ї тим фундаментом, найважлив≥шим засобом та джерелом, на ¤кому формуютьс¤ характери та св≥тогл¤д молодих людей [5]. “ому ”крањна повинна запропонувати украњнським вчител¤м у д≥аспор≥ ефективну систему профес≥йного удосконаленн¤, використовуючи вс≥ можлив≥ форми та засоби.

          ” цьому контекст≥ ефективним, на наш погл¤д, Ї застосуванн¤ найсучасн≥ших осв≥тн≥х технолог≥й, таких ¤к дистанц≥йн≥ технолог≥њ навчанн¤, ¤к≥ забезпечують дистанц≥йну осв≥ту, з допомогою ¤коњ можна реал≥зовувати п≥дготовку учн≥в та студент≥в та п≥дготовку ≥ переп≥дготовку вчител≥в та викладач≥в. јдже це комплекс осв≥тн≥х послуг, ¤к≥ можуть надаватис¤ велик≥й к≥лькост≥ людей за кордоном за допомогою спец≥ал≥зованого ≥нформац≥йного осв≥тнього середовища, базованого на засобах ≤нтернету.

          —ьогодн≥ в ”крањн≥ Ї заклади, ¤к≥ займаютьс¤ питанн¤ми д≥аспори. Ќа наше глибоке переконанн¤ сл≥д рекомендувати њм розробку ¬еб-стор≥нок, ¤к≥ допомагали б функц≥онуванню украњнських громад, д≥¤льност≥ осв≥тн≥х заклад≥в. јдже на даний час через ≤нтернет можна глобально об’Їднувати людей одн≥Їњ етн≥чноњ групи, створюючи так звану етномережу, бо ц¤ група маЇ свою сп≥льну батьк≥вщину, ¤ка дл¤ кожного њњ члена Ї джерелом культури, мови, ≥стор≥њ, традиц≥й. ≈тномережа дасть в≥дчутт¤ причетност≥ до сп≥льного корен¤, допоможе не втратити свою етнонац≥ональну ≥дентичн≥сть. ƒобрим прикладом Ї проект створенн¤ ≤нтернет стор≥нки «ƒ”ƒј: ƒержава ”крањна – ƒ≥аспорј», започаткований ћ≥жнародним ≥нститутом осв≥ти, культури та зв’¤зк≥в з д≥аспорою Ќац≥онального ун≥верситету «Ћьв≥вська пол≥техн≥ка». ÷ей веб сайт, в ¤кому заплановано подавати найр≥зноман≥тн≥шу ≥нформац≥ю культуролог≥чного та осв≥тнього плану, слугуватиме допомогою дл¤ украњнських громад закордонн¤.

          ¬≥драдним також Ї факт започаткуванн¤ ћќЌ ”крањни проекту ћ≥жнародноњ школи, предметом д≥¤льност≥ ¤коњ передбачаЇтьс¤ реал≥зац≥¤ вище окреслених проблем, в тому числ≥ плануЇтьс¤ провести мон≥торинг школи украњнського заруб≥жж¤, зр≥зи знань учн≥в, що дасть можлив≥сть визнавати в ”крањн≥ атестати отриман≥ за кордоном.

          Ќа IV ¬сесв≥тньому форум≥ украњнц≥в ѕрезидент ”крањни ¬≥ктор ёщенко, анал≥зуючи значенн¤ д≥аспори дл¤ становленн¤ нашоњ держави, в≥дзначив роль осв≥тн≥х заклад≥в, зокрема висловив готовн≥сть ”крањни надавати п≥дтримку центрам украњнознавчих студ≥й. —правд≥, њх роль важко переоц≥нити. ÷е т≥ заклади украњнського заруб≥жж¤, ¤к≥ розвинулис¤ у св≥т≥, вдало поЇднуючи багатов≥ков≥ в≥тчизн¤н≥ традиц≥њ, новочасн≥ украњнськ≥ в≥дкритт¤ у систем≥ педагог≥ки та новаторськ≥ ≥ноземн≥ здобутки. —творен≥ авторитетн≥ центри та кафедри украњнознавчих студ≥й в јвстрал≥њ та Ѕразил≥њ, јргентин≥ та  анад≥, —Ўј та ¬елик≥й Ѕритан≥њ,, Ѕельг≥њ, ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ, Ќ≥меччин≥. Ќадзвичайно велику роль в≥д≥граЇ ”крањнський ¬≥льний ”н≥верситет (ћюнхен), ”крањнська ¬≥льна академ≥¤ Ќаук (у Ќью-…орку), ≤нститут украњнських студ≥й у √арвардському ун≥верситет≥ та багато ≥нших, ¤к≥ д≥ють ≥ автономно, ≥ в систем≥ пров≥дних центр≥в заруб≥жних крањн. Ќа нашу думку, необх≥дно координувати роботу цих пров≥дних установ, створити њх асоц≥ац≥ю п≥д патронатом ≤нститу украњнознавства ћќЌ ”крањни (директор ѕ.  ононенко). јдже саме тут створено концепц≥ю украњнознавства, ¤ке розгл¤дають ¤к науку, ¤к ц≥л≥сну систему знань про ”крањну та св≥тове украњнство, головною метою ¤кого Ї на основ≥ наукового пошуку п≥знати феномен ”крањни, створити њњ ц≥л≥сний образ в ≥сторичному, часовому, просторовому, м≥жнародно-геопол≥тичному, культурному ≥ цив≥л≥зац≥йному вим≥рах.[5] јдже саме в ”крањн≥ Ї сп≥льн≥ витоки, тут серце ≥ душа всього, що пов’¤зане з украњнством. ÷е дасть можлив≥сть не лише зм≥цнити позиц≥њ цих установ за кордоном, але й сп≥льно досл≥дити «законом≥рност≥, форми, насл≥дки, перспективи еволюц≥њ украњнського етносу».

          ¬важаючи, що роль держави у питанн≥ стосунк≥в з украњнською д≥аспорою Ї незаперечною, необх≥дно також наголосити на значенн≥ громадських орган≥зац≥й, ¤к≥ фактично впродовж останнього дес¤тир≥чч¤ поклали на себе њњ обов’¤зки, забезпечуючи координац≥ю д≥¤льност≥ структур в ”крањн≥ ≥ поза нею. «окрема сл≥д сказати про д≥¤льн≥сть ”крањнськоњ ¬сесв≥тньоњ координац≥йноњ –ади, орган≥зац≥њ в≥дкритоњ дл¤ сп≥впрац≥ та контакт≥в. —аме цей пер≥од припав на початок розвитку ≥ формуванн¤ громад¤нського сусп≥льства в ”крањн≥, ¤ке, будучи ознакою зр≥лого демократичного сусп≥льства, не маЇ альтернативи, «а дл¤ самоњ д≥аспори такий стан речей Ї Їдино можливим ≥ природним: адже т≥льки добров≥льн≥ ≥ самовр¤дн≥ орган≥зац≥њ можуть п≥дтримувати нац≥ональну ≥дентичн≥сть на чужин≥, що вони робл¤ть з усп≥хом вже прот¤гом стол≥тт¤». ѕроте, в ”крањн≥ з боку держави ще дос≥ немаЇ усв≥домленн¤ необх≥дност≥ т≥сноњ сп≥впрац≥ з громадськими орган≥зац≥¤ми, важливост≥ њх рол≥, незважаючи на те, що вже саме терм≥нолог≥чне визначенн¤ концепту «громад¤нське сусп≥льство» передбачаЇ найб≥льш активну частину загального соц≥уму, ¤ка може активно впливати на державотворч≥ та сусп≥льн≥ процеси. ѕри вс≥й значущост≥ громадських орган≥зац≥й ≥ њх виключно вагом≥й рол≥ в розвитку стосунк≥в з украњнським св≥товим заруб≥жж¤м не можемо погодитис¤ з тезою про те, що «об’Їднавчим центром дл¤ украњнц≥в заруб≥жж¤ та ≥сторичноњ батьк≥вщини може бути т≥льки громадська структура, та аж н≥¤к не державне в≥домство чи м≥н≥стерство» [1]. ¬важаЇмо, що дл¤ позитивного результату сп≥впрац≥ з д≥аспорою необх≥дним Ї поЇднанн¤ зусиль державних структур ≥ громадських при дом≥нантн≥й рол≥ держави ≥ лише результативн≥сть цих взаЇмин буде оптимумом дл¤ розробки та реал≥зац≥њ стратег≥њ сп≥впрац≥ ”крањни та св≥тового украњнства в осв≥тн≥й галуз≥.

          Ћише таким чином можна оч≥кувати позитивного результату ≥ т≥льки на ц≥й основ≥ можемо вибудувати рац≥ональну структуру взаЇмозв’¤зк≥в м≥ж ”крањною та д≥аспорою, ¤ка допоможе п≥дтримати та розвинути осв≥ту украњнського заруб≥жж¤ ¤к стратег≥чного напр¤мку етнонац≥ональноњ ≥дентиф≥кац≥њ украњнц¤.

Ћ≥тература:

          1. јза Ћариса ќлександр≥вна – “≤нтеграц≥йн≥ процеси в простор≥ ”крањни”, www.saske.sk/cas/2-2004/aza.html
          2. Ѕаб’юк Ћ. Ўкола украњнознавства – майбутн≥сть украњнськоњ нац≥њ// –≥дна школа. – є127. – 2000. – —.12.
          3. Ѕарков ¬.ё., –озова “.¬. ‘ормуванн¤ громад¤нського сусп≥льства в ”крањн≥//«”крањнський соц≥ум» Ќац≥ональний ≥нститут стратег≥чних досл≥джень. –  .: «нанн¤ ”крањни, 2005. – —. 614-682.
          4. Ѕ≥лаш Ѕ. јнгл≥йсько- украњнське шк≥льництво в державн≥й систем≥ ћан≥толи. – ћюнхен; ¬≥нн≥пег. – 1984.
          5.  ононенко ѕ. ”крањнознавство – Ќаука любов≥, етики, життЇтворчост≥. – Ћьв≥в: —полом. – 456 с.
          6.  рем≥нь ¬. ќсв≥та ≥ наука в ”крањн≥ – ≥нновац≥йн≥ аспекти. –  ињв: √рамота, 2005. – 446 с.
          7. –озумний ћ.ќ. —в≥тове украњнство ¤к фактор нац≥ональноњ стратег≥њ розвитку//«”крањнський соц≥ум» Ќац≥ональний ≥нститут стратег≥чних досл≥джень. –  .: «нанн¤ ”крањни, 2005. – —. 322- 324.
          8. —м≥т ≈нтон≥ ƒ. Ќац≥ональна ≥дентичн≥сть. –  ињв: ќснови. – 358 с.
          9. „опик ƒ. ”крањнське шк≥льництво в числах// –≥дна школа. – є137. – 2004. – —. 25-26.