www.pressaukr.narod.ru -Історія в памятниках

Святковий календар українців Календар в історії народу. Народний календар За власним календарем Українська православна церква Київський патріархат

Моя думка :

E-mail:


\|Контакт \| Головна \| Преса України \| Моя думка \| Дошки оголошень України \|

ПОГОДА В КИЄВІ:

Теми:

Різне

Село

Доля людська

Історія

Заявіть про себе:

Ваша Заявка на інвестиції

Заявка на розміщення Реклами

Новини для Вас:

Новини від RedTram сьогодні:

Технології::

Держава та суспільство::

Наука та освіта::

Культура та мистецтво::

Здоров'я та краса::

Відпочинок та розваги::

Спорт::

Надзвичайні події::

Прогноз погоди::

Авто-мото::

Блоги::

Туризм::

Оголошення::

Програмне забезпечення::

Управління якістю::

Новини провідних компаній::

Фінанси та інвестиції::

Промисловість::

Малий та середній бізнес::

Сфера послуг::

Торгівля::

Будівництво та нерухомість::

Оподаткування::

Сільське господарство::

Зовнішньоекономічна діяльність::

Маркетинг::

Менеджмент::

Історія: Історія в памятниках



*Місце знахідки кісток мамонту* На лівому березі річки Хусь (правої притоки р. Сула) в центральній частині села Кулешівка Недригайлівського району, що на Сумщині, стоїть досить скромний пам'ятник, присвячений знахідці скелету мамонта. Пам'ятка побудована в 1841, а сама ця подія сталася на два роки раніше. Вважається, що це найперший в світі монумент, поставлений з такого приводу. На ньому повідомляється, що у володіннях і за присутністю графа Юрія Олександровича Головкіна в 1839 році знайдено скелет мамонта, який було подаровано зоологічному кабінету Харківського університету. Залишки мамонта було знайдено в середньоплейстоценових водно-льодовикових відкладах. Це не єдина подібна знахідка на Сумщині, але жодна не відмічена подібним пам'ятником.

Пам'ятний знак "Слава праці" В Канівському районі Черкащини, там де ріка Рось приймає одну з найбільших своїх приток - річку Росаву, за десять кілометрів від Дніпра розташоване село Межиріч. На широкій двокілометровій заплаві Росі, що поділила село на дві частини, біля шляху Канів-Черкаси височить піраміда, дбайливо складена з різноманітних гранітних валунів. Її в 1914 році, напередодні I світової війни, побудували мешканці навколишніх сіл. У такий спосіб селяни вирішили подякувати меліораторам, що осушили заплаву річки і "відвоювали" у природи величезний шматок доброї та родючої землі.
Перші меліоративні роботи проведені на теренах України 130 років тому, на півстоліття пізніше ніж Франції, Німеччині і Великій Британії. В 1873 році міністерство державного майна Російської імперії розпочало широкомасштабні роботи по осушенню Полісся. За 20 років перших меліоративних робіт, що провадилися на площі 87.2 км2 (на півночі України і півдні Білорусі у сучасних межах) було прокладено майже 4000 км осушувальних каналів. З тих часів значні ділянки української території зазнали різноманітного меліоративного впливу, а меліорація (від латинського melioratio - поліпшення) стала науково обґрунтованою системою організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на істотне поліпшення природних умов. З'явилися і з успіхом розвиваються в Україні такі дисципліни, як меліоративна географія, меліоративна гідрохімія, меліоративне ґрунтознавство, тощо. А пам'ятник на заплаві Росі ще довго буде нагадувати нащадкам про багатовікову шану і повагу українців до землі.

*Державний пам'ятник* Україна - держава аграрна і навіть ті, хто проектує космічні кораблі, хто будує найсучасніші літаки, коли випадає нагода залишають місто і їдуть на село чи на приміську садибу. Посадити грядочку, попорсатися в землі, щоб наступного разу було з чого порадіти, що прополоти, а згодом, з почуттям зробленої справи, висмикнути з землі - це багатовікова і поки що невмируща традиція майже для кожного українця. Мабуть, заради цього, заради поваги до нелегкої селянської праці на землі часто-густо по селах і містечках всією країною стоять на п'єдесталах старенькі архаїчні трактори. Саме з них десятиліття тому починалася механізація важкої праці в полі. Серед цього довжелезного загону сільськогосподарської техніки, що відпрацювала свій вік, є особливий монумент. Його символічно встановлено біля села з приємною для будь-кого назвою Мирне Костопільского району на Рівненщині. І якщо інших його технічних братів інженерна думка створювала щоб орати землю, то в поліського залізного коня була задача подвійної складності - зробити так, щоб можна було орати! Вона особливо була актуальна саме на Поліссі, де давній льодовик пошматував землю, а відступаючи перетворив її майже на суцільне болото.

Перші меліоративні роботи тут розпочалися в 1870-ті роки, коли капіталістичні відносини починали крокувати Україною. Минуло сторіччя, доки в липні 1979 року біля Мирного з'явився пам'ятник меліораторам на честь освоєння мільйонного гектару осушених земель на Україні. Чи багато це - мільйон гектарів? Рахуйте самі - це більше за Чернівецьку область, стільки ж як Ліван, або половина Словенії чи Ізраїлю. До того ж пам'ятнику чверть століття і меліоратори цей час не гаяли і не марнували, продовжуючи свою благородну війну за орні землі, пасовища та ліси, що не гниють у воді. Тому й меліоратори державні люди і пам'ятник їхній запеклій боротьбі - державний.

*Пам'ятний знак на честь першої видобутої тони руди*
	В Україні багато пам'ятників на честь нелегкої і важливої для суспільства шахтарської праці. Цей встановлено на площі, що завершує широкий проспект Ентузіастів - головну вулицю міста Дніпрорудного, розташованого неподалік Каховського водосховища. Це одне з наймолодших індустріальних міст Запорізької області. Воно засноване в 1961 р. (статус міста надано в 1970 р.) для розробки багатих родовищ Білозерського залізорудного району. Першу руду на копальнях Дніпрорудного видобуто 26 серпня 1967 р. Наступного року, на честь цієї події, відкрито пам'ятник (архітектор В. Шишков). Він являє собою стрімкий 16-метровий пілон, складений з залізобетонних блоків, що імітують брили руди. На висоті п'яти метрів назавжди застигла шахтарська вагонетка, заповнена першою запорізькою рудою. Запорізька область займає третє місце в Україні (після Дніпропетровської і Полтавської) по розвіданих запасах залізної руди. Щорічно на копальнях міста Дніпрорудне видобувається понад 3 млн. тон цієї важливої сировини. Потяг, заповнений запорізькою рудою, що видобута за рік, простягнувся б через усю Україну з заходу на схід. А це лише тільки 3% від усієї залізної руди, що видобувається у нашій країні.

"Географічний центр Європи" - пам'ятки трьох епох

На правому березі Тиси (Закарпатська область), де річка щільно прижимається до гори, залишивши лише вузьку смугу для дороги, недалеко від села Ділове, топографи Австро-Угорщини в 1887 році встановили геодезичний знак. Відомо, що у Центральній Європі збереглося кілька подібних пам'яток. Зараз вже неможливо встановити, хто першим запропонував геодезичний знак біля Ділового вважати за географічний центр Європи, але ця ідея прижилася. За радянських часів в 1977 році поруч з австро-угорською пірамідкою з'явився пам'ятний обеліск з неіржавіючої сталі, а в 1986 році впорядкували місце розташування обох географічних монументів. Зі створенням у 1992 році Карпатського біосферного заповідника ця територія потрапила до його Кузійської філії (або масиву). На початку нового тисячоліття тут обладнали невеличкий паркінг і з'явилося монументальне панно, що кожного, хто їде на Закарпаття через Яблунецький перевал попереджає, що він перетинає географічний центр Європи.

В 1990-х роках норвезькі картографи вирахували географічний центр Європи неподалік від столиці Литви Вільнюса, де встановили відповідний знак. Важко сказати, хто правий у суперечці на володіння цією абсолютно умовною (навіть містичною) точкою. Але за українським центром не тільки вікова першість, а й надзвичайно мальовничіша оточуюча місцевість, що безумовно більш пасує до лиця мудрій старенькій матірці Європі.

Як починався шахтарський Донбас

Вважається, що перше вугілля Донецького басейну в 1721 році знайшов в пониззі Сіверського Донця відомий російський рудознавець Григорій Капустін. Через декілька років петербурзька експедиція відкрила 115-сантиметровий шар кам'яного вугілля на стрімких схилах річки в районі сучасного міста Лисичанськ. Але ні тоді, ні на початку 1790-х років, коли командування Чорноморського флоту намагалося розпочати тут видобування вугілля, це родовище так і не почали розробляти. Становище змінив історичний указ російської імператриці Катерини ІІ від 14 листопада 1795 року "Об устроении литейного завода в Донецком уезде при речке Лугани и об учреждении ломки найденного в той стране каменного угля", який планувалося виконати на кошти, що залишилися від озброєння Чорноморського флоту. З 1795 року почалася історія міст Луганську (де під керівництвом шотландського інженера Карла Гаскойна почав

створюватися Луганський чавунно-ливарний завод), Лисичанську (де в Лисячій балці почалося промислове видобування вугілля) і всього Донецького басейну - Донбасу, який в уяві кількох поколінь людей ідентифікується, перш за все, як шахтарський край.
Започаткована в Лисячій балці, що прорізає високий правий корінний берег Сіверського Донця, перша копальня почала давати вугілля в 1796 році. Першими шахтарями Донбасу стали кріпаки з російських Ліпецького та Олександрівського заводів. Частина з них видобувала вугілля, а інші будували примітивні казарми та землянки, де селилися гірники. Так починалося перше шахтарське селище, що кілька десятиліть називалося Лисячою Балкою (або Байраком), а в 1830-х роках отримало сучасну назву - Лисичанськ.
До 1802 року лисичанські вугільні розробки були єдиними казенними копальнями на Донбасі. За перше десятиліття свого існування (1796-1806 роки) тут було видобуто понад 36 тис. т вугілля (зараз в Україні стільки добувають в середньому кожні сім годин), що склало понад 90% всього видобутого у Донецькому басейні вугілля. Дві третини видобутого вугілля кіньми возили за 100 км до Луганського заводу, а решту продавали або використовували на місці.
Вже давно в Лисичанську на схилах Сіверського Донця не рубають вугілля і лише пам'ятний знак на честь відкриття першої вугільної копальні Донбасу, встановлений в Лисячій балці в 1960 році, нагадує, що саме тут був започаткований один з найрозвинутих промислових районів сучасної України.

* * *Автор статей та фото: Андрій Івченко
http://ukrainainkognita.org.ua/

Можете надіслати свою статтю :

Моя думка на тему сучасне і минуле:


Ім'я:
Організація:
Регіон:
E-mail(обов'язково):
Web-сайт(якщо є):
Телефон:
Тема:
Текст:

"Надсилайте свою думку на тему Моя думка і ми розмістимо її на сторінках PressaUkr" [Запрошуємо до ділової співпраці !!!]

Сайт управляется системой uCoz