 |
| «МИ ЖИВІ І ЗДОРОВІ, АЛЕ ВАМ ТАКОГО ЗДОРОВ'Я НЕ БАЖАЄМО» |
«МИ ЖИВІ І ЗДОРОВІ, АЛЕ ВАМ ТАКОГО ЗДОРОВ'Я НЕ БАЖАЄМО»
— написала з ГУЛАГівських таборів у далекому 1945-ому році на Волинь 17-річна Надія Куліш
Гулагівські листи випадково знайшла жителька нашого села Садів Орися Савун наприкінці жовтня 2008 року. Тоді необхідно було завезти давню, ще царських часів скриню для декорації на сцену Будинку культури, де мав виступати із творчим звітом місцевий колектив художньої самодіяльності. На дні скрині під двома газетами «Правда» за 1954 рік і знайшли ці четверо пожовтілих від часу листів....... |
| 103-РІЧНИЙ СВІДОК УНР |
| Розширення кола читачів «КС» на материковій Україні постійно дарує нові теми для газети. Скажімо, голова Студентського братства киянин Олег Яценко (про нього я писав у статті: «Студентське братство» читатиме «Будьмо!») запропонував поїхати у село Королівку Борщівського району Тернопільської області, аби привітати з 90-річчям проголошення ЗУНР 103-річного Григорія Ковпака....... |
| Меморіал |
Урочисте відкриття меморіалу відбулось 12-го жовтня 2008 року в місті Любомль!
З Іваном Демидовичем я познайомився в той час, коли він переїхав зі Ставропілля до Луцька з метою спорудити меморіал Повстанської Слави загиблим воякам УПА Любомльського району. У перші декілька років на зібрані гроші була встановлена центральна частина меморіалу, але не вистачало в той час 40 тисяч гривен на встановлення ліворуч і праворуч від центру стел з викарбуваними прізвищами всіх загиблих повстанців Любомльського району. Грошових пожертв було обмаль. До 2008-го року державна адміністрація додала необхідні кошти на закінчення меморіалу....... |
| Соловейки-близнюки |
| Cімдесятирічні близнючки Галина КОСТЕЦЬКА та Єлизавета Кузьмич з Любикович цьогорічної Трійці пройшлися селом, співаючи тільки народні пісні. Вони тримають у серці цю традицію ще з дитинства. Де тільки жінок вітри часу не носили: і до Москви, і до Києва. Однак на цьому лише міцніли і присвятили своє життя пісні, праці, мистецтву, дітям, онукам і вишиванню........ |
| Дорогами болю |
В думках кілька років маю намір написати до Вас листа. Книгу "Крик голодного звіра" отримав через Сергія Якубчука з села Брани 2000 року, "Дорогами болю" та "Бій під стінами храму" передав мені Федір Васильович Сидорук, Його я відвідаю майже кожен рік з 2003-го і бачимось на святах в Луцьку. Читав ваші статті раніше; читаю, коли бачу в Інтернеті.
По-перше доложу до цього листа огляд "Мій шлях до правди", надрукований мною рік тому, більш зрозумілим буде зміст мого оповідання за перехрестя з долями ваших трагічних героїв. Навесні 1945-року нас (я з братом і матір’ю) везли в товарному ешелоні до станції Пашія Молотовської області. В тому ешелоні їхала Марія Куньчик. долю якої ви описали в своїх книжках. За 8 кілометрів від станції на річці Вижай розташований великий посьолок Пашія, заснований в 18-му столітті в часи початку російської промисловості. Через цей посьолок засланих українців з ешелону розвозили в різних напрямках далі в тайгу на каторжну працю. На Вільву йшла вузькоколійка довжиною приблизно 30 км.. Нас з малою частиною політкаторжан (в головному молоді жінки з малими дітьми) завезли саньми за 16км. від посьолка Пашія вверх річки Вижай в маленький посьолок Подпорожний. В ньому був один барак і декілька хат. Кожен ранок дзвін рейки викликав українців-каторжан на лісоповал, в весняну пору на лісосплав....... |
| До останнього часу з тугою за батьківщиною. З життя Леонтія Івановича Сардачука |
Історію розповідає і пише стрілець УПА, який з червня 1943 року вступив в боївку Хмари, котра діяла на терені: Суськ, Хопнів, Словатичі, Четвертня.
В боївці Хмари були дві чоти, чота Хмари і чота Зайця, якими командував Хмара.
В складі боївці налічувалось 75-85 стрільців, входила кухня з кухарем Силком, а мене як самого молодого хлопчика дали йому на допомогу. Боївка мала дві пари коней з возами і кількість коней під сідлом для роз’їздів. На возах перевозили провіант і кухню.
Кожен стрілець мав своє псевдо, імені та прізвища ніхто не знав, тільки близько знайомі знали свої імена. Стрілець мав свою зброю: кріс або кулемет, чи іншу зброю.
Так в боївці було 4-рі ручних кулемета: марки Дехтярьова – 2 і марки Токарева -2, інше були кріси, а також в більшості стрільців були гранати по 1-2 одиниць.
....... |
| Маріян Д. Гайва - Все здається, начебто - недавно... Моє село |
| Село, в якому мене породила мати, було не мале і не велике. Розташування села - розлоге. Воно пролягало від цісарського гостинця вздовж річки до вигону, а через нього аж до присілка Нової Греблі, де був водяний млин. Господарства були побудовані по обидва боки головної дороги, відгороджені плотами та обсаджені чарівної краси кущами рож, бузку і чарівною калиною. Попри плоти росли ясени, липи, груші, яблуні....... |
| Маріян Д. Гайва - Все здається, начебто - недавно... Молодість немає довгих вагань і страхів
|
| Життя в селі під польською займанщиною не було легше. Польська влада ставилася дуже неприхильно до всього українського. З погордою дивилися на нас навіть шкільні товариші, але по закінченні школи поляки пішли в одну сторону, а ми в другу. Перед нами стояло одне завдання: як втримати себе разом. І тут нам стала в пригоді організація «Хліборобський вишкіл молоді». ....... |
| Маріян Д. Гайва - Все здається, начебто - недавно... Друга німецька окупація |
| Німці звільнили з оточення деякі свої частини і встановили лінію фронту над Стрипою - це на схід від нашого села. Ми знов опинилися в прифронтовій лінії, але вже під німцями. Вони почали давати свої вказівки. Створили комендатуру ОРСТ. І тут зайшла потреба взяти на працю когось із села в комендатуру. Я знову став жертвою, але вже з Андрієм Корпаном. Завідував ОРСТ полковник, інтелігентний німець, однак дуже вимогливий. Він зразу спитав нас, скільки в селі місцевих людей, скільки зайшлих, хто між ними підозрілий. Відразу ми не могли йому відповісти, але сказали, що половина села - це евакуйовані зпід фронту........ |
| Маріян Д. Гайва - Все здається, начебто - недавно... У перехідних таборах |
| Всіх нас, полонених, французи зігнали, щоб показати це страшне видовище. Водночас пообіцяли, що те саме зроблять з нами. Така вістка нас усіх приголомшила. Ніхто не питав, чи ти німець, чи ні. Побачивши німецьку уніформу, карали за німецькі злочини, яких ми не вчинили. Тільки дякувати Богові, що тоді повернулися назад американці й заборонили чинити будь-яку розправу. Нам скомандували сідати на машини і повезли до міста, здається, Зорінґен. Тут нас було три або чотири сотні полонених........ |
| Маріян Д. Гайва - Все здається, начебто - недавно... Пастка КҐБ не спрацювала
|
| На мене поклали обов'язки і політичного характеру. Наша настанова була - дати знати англійському світові про правдиву ситуацію в Совєтському Союзі. Захід був мало інформований про це, а може, й не хотів знати. Однак, час від часу дехто з совєтських урядовців навідувався до Англії з офіційними візитами. Ми не опускали жодної нагоди і давали їм відчути, що ми тут є, що ми не будемо мовчати, як примусили мовчати наших братів і сестер в Україні....... |
| Маріян Д. Гайва - Все здається, начебто - недавно... Моє життя в англійському середовищі
|
| Працюючи на одній з головних залізничних станцій Лондону, я автоматично попав у поважне коло англійської спільноти. Під час праці мені доводилося багато разів бути перекладачем, бо серед працівників станції було багато поляків, українців, кілька чехів. Як у житті буває, час від часу виникали різні проблеми, а ніхто з чужинців на той час не знав англійської так, як я. От і став перекладачем. Це дало мені можливість познайомитися з визначними особами англійського світу. Нелегко було здобути в них довіру, і тому треба було більше з ними спілкуватися........ |
| Маріян Д. Гайва - Все здається, начебто - недавно... Розвал російської імперії
|
| Серед емігрантських буднів цілком непомітно почала валитися російська імперія. Усі ми цього очікували, але не могли передбачити такого наглого розвалу. Щодня ми слідкували за тими подіями. Виникло питання: як цю ситуацію використає наша справа? Тяжко було що-небудь шинувати, а також був страх, що може пролитися українська кров........ |
| Маріян Д. Гайва - Все здається, начебто - недавно... Мої товариші |
| Починаючи від шкільної лавки, різних курсів, праці в Організації та інших ділянках громадського життя, я мав нагоду познайомитися з сотнями моїх однолітків та однодумців. Ми творили моноліт, мали спільні думки і бажання. Часом ми падали жертвою одного чи другого завойовника в боротьбі за свої ідеали........ |
| Маріян Д. Гайва - Все здається, начебто - недавно...Додатки - Документи |
| Додатки - Документи...... |
| Маріян Д. Гайва - Все здається, начебто - недавно...Додатки - Фотографії |
| Додатки - Фотографії....... |
| Світлана КОЧЕРГІНА - ДОЛІ ГАЛИЦЬКИХ ПОЛІТВ'ЯЗНІВ ТА АЛЕГОРИЧНА СИМВОЛІКА В ЇХ ТАБІРНИХ ВИРОБАХ |
| Найчисленнішою групою "засуджених" в усіх спецтаборах були українці засуджені по ст. 54, 54(1), 54(1а), 54(8), 54(10), так званій галицькій - зрада Батьківщині, участь в антирадянських організаціях, антирадянська пропаганда, терор........ |
